Звірослов. Таня Малярчук
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Звірослов - Таня Малярчук страница 8

Название: Звірослов

Автор: Таня Малярчук

Издательство: Фолио

Жанр: Современная зарубежная литература

Серия:

isbn: 978-966-03-4899-8

isbn:

СКАЧАТЬ за нею, коли Маргариті виповнилося чотирнадцять років. Йому приснилась Маргарита та її волосся. Приснилось усе до найдрібнішої деталі: Маргаритине село, будинок, батьки, пічка в будинку, колір скатертини, якою був накритий у вітальні стіл.

      Прокинувшись, він заявив усім родичам, що сьогодні одружиться. Зібрав сватів і поїхав шукати свій сон. Село виявилося реальним. І будинок Маргарити. Її батьки, і пічка, і скатертина.

      Він зайшов до чужої хати і відразу, з порога, крикнув:

      – Я беру вашу доньку за дружину!

      Маргарита якраз була в сусідній кімнаті. Вона почула його голос і все зрозуміла. Вона не опиралась, а прийняла долю, як належне. Пізніше Маргарита повторювала Капітоліні, що жінку треба приходити і брати. Жінка піде за того, хто наважиться не спитати в неї дозволу.

      – Але ж їй тільки чотирнадцять років! – заголосила Маргаритина мама. – Куди їй одружуватись?!

      Маргарита вийшла з кімнати до гостей, і її волосся засяяло яскравіше, аніж десять свічок, аніж усі свічки світу.

      – Усе добре, мамо, – сказала Маргарита. – Я згідна.

      Вони прожили разом сорок сім років, аж поки чоловік не помер від раку легенів. Маргарита ніколи ні з ким не обговорювала своє подружжя, а знайомі і сусіди розповідали Маргаритину історію як казку дітям перед сном.

      На двадцятому році шлюбу Маргарита сказала своєму чоловікові:

      – Адже ти мене більше не любиш, правда?

      Чоловік сховав у землю погляд і деякий час понуро мовчав. Потім нарешті озвався:

      – А куди я піду? Я не маю куди піти.

      – Не треба нікуди йти. Будемо жити, як жили.

      Решту часу вони жили, як жили. Ніхто нічого не запідозрив, ні про що не здогадався. Тільки волосся Маргарити раптом відпало само собою і більше не виросло.

      – Натаха, мені терміново треба придумати іншу ціль в жізні, – зітхає Капітоліна.

      – Твій Альберт послав тебе куди подалі?

      – Мені не подобається його запах.

      – Ну і що?

      – У жінці найважливіше волосся, а в чоловікові – його запах.

      – Странна ти, Капітоліна, – каже Натаха, – при чому тут запах? Так і скажи, що обламалася з Альбертом. Шукай собі тепер Хуана-Карлоса.

      – Ні. Я не буду нікого шукати. Мені не потрібні чоловіки. Я так вирішила. Буду горда і самотня.

      – Запхай собі свою гордість в сраку, – каже Натаха і йде на кухню підігрівати квасолевий суп.

      Кричить звідти:

      – І що ти тепер будеш робити?

      – Буду допомагати людям.

      – Господи, ну курка куркою! Де ти така взялася? В тебе, Капітоліна, напевно, від рождєнія якоїсь звивини в мозку нема.

      – Жінка не повинна мати багато звивин у мозку. Вона створена для любові. Якщо любові нема, то значить жінка має присвятити себе милосердю. Ось тобі два призначення жінки: любов і милосердя.

      3

      Капітоліна стоїть у довгому переході з метро «Хрещатик» на «Майдан СКАЧАТЬ