Співомовки. Степан Руданський

Чтение книги онлайн.

      Читав рабин свої книги

      Двадцять і сім років,

      Перечитав всіх талмудів

      І усіх пророків…

      Читав двадцять і сім років,

      Ні з ким ані слова!…

      З ним не сміла говорити

      Й сама рабинова.

      І чи то він свою мову

      За той час забувся,

      Чи з великої науки

      З розуму схибнувся,

      А як вийшов уже на світ

      Жидову учити,

      Він зачав уже на мигах

      З нею говорити!…

      Чудуються, дивуються

      Жиди бородаті —

      І давай по цілім світі

      Гонців розсилати!

      Ганяються гонці всюди,

      Мудрих зволікають;

      Та щось мови його й мудрі

      Не дуже втинають.

      Але іде запорожець

      Та й почав питати:

      «А що у вас, жиденята,

      Доброго чувати?…»

      Жиди й кажуть козакові:

      «Таке й таке діло!…»

      «Ет! Дурні ви, жиденята! —

      Козак каже сміло. —

      А скажіть-но, — каже, — тому

      Величному пану,

      Що я із ним хоть і зараз

      До розмови стану!…»

      Пішли жиди до рабина,

      Разом повклякали,

      Доткнулися його капців,

      З страхом запитали,

      Чи звелить він козакові

      Мовити з собою…

      Рабин тільки подивився,

      Махнув бородою…

      І вернулись жиденята

      Козака просити,

      Щоби козак із рабином

      Ішов говорити…

      Прийшов козак, поклонився,

      Рабина вітає…

      Але рабин встає з крісла,

      Палець наставляє…

      Наставляє — біс то знає,

      Чого рабин хоче!…

      Але козак йому сунув

      Аж два перед очі!…

      Кивнув рабин головою,

      Махнув бородою;

      Показує йому вгору

      Правою рукою!…

      «Він угору! Тра донизу!» —

      Козак розважає

      І нагнувся і рукою

      В землю утикає!…

      Махнув рабин головою,

      Подивився всюди

      І складає собі руки

      Наохрест СКАЧАТЬ