Співомовки. Степан Руданський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ

      Раз на мужика

      І, чи з поля, чи із стайні

      Вкрали лошака.

      Мужик ходить, ломить руки,

      На святе дає;

      Коли чує — аж у стану

      Лошак його є.

      Поклонився асесорам

      Мужик-неборак;

      Асесори йому кажуть!

      «Пашол вон, дурак!

      На слово ему поверить!

      Экой дуралей!

      Приведи для показанья

      Восемь душ людей!»

      Мужик ходить, просить, поїть,

      Восьмеро найшов,

      Дав попові на молебень

      Та й у стан пішов.

      Поклонився асесорам

      Знову неборак.

      Асесори знов говорять:

      «Пашол вон, дурак!

      Экой чорт сюда приносит

      Этаво хахла!

      Суется с сваей кабылай!…

      Есть важней дела!

      Придешь после!» Через тиждень

      Знов мужик іде,

      Вибирає, поїть свідків

      І у стан веде.

      Діла знову в асесорів,

      Гонять мужика.

      Став хазяїн, стали люди —

      Нема лошака!

      Аж піднявся і говорить

      Іден з-межи них:

      «Не відіб’єш ти коня[ки]

      Від тих станових!

      А як ще нас разів кілька

      Сюда поведеш,

      То будь певний, що й корову

      З дому ізведеш…

      Подаруй їм ту коняку

      І не голоси…

      А скажи, мов, що вклепався,

      Ще й перепроси!»

      І послухав мужик ради,

      Іде до панів:

      «Вибачайте, я вклепався!»

      Бух панам до ніг!

      «Как же ты, дурак, не знаешь,

      Что было твое,

      Да к чужому привязался,

      Выдал за свое?…»

      «Вибачайте, благороддя,

      За вину мою!

      Маю жінку і із нею

      Років сім жию,

      А щоб її який злодій

      В стан запакував,

      Мусив би-м панам сказати,

      Що єй не впізнав!»

      Добре торгувалось

      Чи в Києві, чи в Полтаві,

      Чи в самій столиці

      З мазницею мужик ходить

      Помежи крамниці…

      У крамницях, куди глянеш,

      Сріблом-злотом сяє,

      Мужикові то й байдуже:

      Він дьогтю питає.

      У десятії крамниці

      Два купці сиділо…

      І в десяту мужик двері

      Відхиляє сміло.

      Відхилив: «Добридень, люди!» —

      І й зачав питати,

      Чи нема у них принаймні

      Дьогтю де продати.

      А купці переглянулись,

      Стихача сміються;

      «Здесь не деготь, — йому кажуть, —

      Дурні продаються!…»

      «Добре ж у вас торгувалось,

      Що все розійшлося

      І на продаж тілько два вас

      В склепу зосталося!…»

      Гусак

      Раз у баби перехідний

      Москаль ночував,

      Устав рано до походу

      Та СКАЧАТЬ