Співомовки. Степан Руданський
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Співомовки - Степан Руданський страница 8
Название: Співомовки
Автор: Степан Руданський
Издательство: Public Domain
Жанр: Зарубежная классика
isbn:
isbn:
Борода до пупа,
Та книжок його поганих
Кругом ціла купа…
Замишляє запорожець
Жида підголити
І що раз, то голосніше
Почав говорити:
«Хто-но тілько великую
Бороду кохає,
Той ніколи великого
Розуму не має!»
Чує хусит бородатий,
Перестав читати…
А тут йому голосніше
Хтось почав казати:
«Хто-но тілько великую
Бороду кохає,
Той ніколи великого
Розуму не має!…»
Подивився жид на себе,
Бородою трусить:
«Гирсти? Як то? То я дурень?
Дурень старий хусит?»
І до свічки бородою!…
Спалив половину…
Але знов він чує голос
В ту ж саму годину!…
Знов борода над свічкою
Запалахкотіла
І в минуті щезла з димом
До самого тіла!…
Засміявся запорожець,
Пішов собі спати…
Але хусит сидить, бідний,
Та й став розважати:
«Правду воно говорило,
Правду пак казало,
Бо й я з своїм бородою
Розуму не мало!…
Борода такого мати,
Так його любити…
І над свічком, над тим свічком
До губа спалити!…
Ах, веймир! Що Сура скаже?
Що всі люди скажуть?…
Ото дурень старий хусит!
Ще й з руком покажуть…»
Аршин
Іде Мошко через ліс,
Аж вовк вибігає;
Мошко скочив на пеньок,
Аршин підіймає.
І аршином навісний
До вовка цілиться —
Аж тут — трах! — із-за корчів
Бахнула рушниця.
Бідний Мошко як стояв,
Так і затрусився
Та із пеньку сторчака
В рів і покотився.
От ті вовка потягли,
Покинули жида…
Але якось у рові
Одійшла огида.
І зводиться стихача,
Аршин підіймає,
Оглядає здалеки
Та й сам промовляє:
«Вісім, — каже, — літ ходив
Я з тобою шити,
А все-таки я не знав,
Що ти був набитий».
Куций
Ходить піп коло крамниці
Та й чогось питає.
Аж до нього такий хитрий
Жидок підбігає:
«Добродзею, добродзею!» —
Просить почекати
Та й новому ножикові
Ім’я яке дати.
А той, довго не гадавши,
Казав ножик дати,
Ізламав його та й каже:
«Куцим будеш звати!…»
Циган з хроном
З копійкою циганчук
По ярмарку ходить
І СКАЧАТЬ