Лимерівна. Панас Мирный

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ (гаряче). А душа як? хай без покути пропадає?! Хіба, ти думаєш, вона сама топилася? по своїй волі йшла? То він, — не при нас згадуючи! — нею водив; він привід давав!… Запопаде душу християнську та тоді з нею що хоче, те й робе, як знає — так і воде!… Через те то і гріх так гаряче кохати, бо через те кохання чоловік спізнається з ним!

      Наталя. Ні, Марусю… Сам господь заповідав усіх любити; і ворога, навіть свого… злодія… розбишаку!

      Маруся. То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого.

      Наталя. Що ж мені робити, Марусю? що казати?… Скажи, порай мене, моя сестрице.

      Маруся. Молися, Наталю.

      Наталя. Хіба я не молюся?… Я коліна одстояла, поклони б’ючи; серце сльозами попалила, молитви засилаючи!… Що ж, як не помага.

      Маруся. Отож то, бач, і є! Отож то він до тебе і підходить; душею твоєю заволодіти хоче… А ти на те не потурай та все молись, усе молись.

      Наталя. Не поможе вже молитва, Марусю… Господи! чим я перед тобою переступила, що я таке учинила, — що мені мука така?! Хоч би він прийшов; хоч би я побачила його… розказала та розпитала б, що се діється зо мною?… Може б, він порадив мене… Другі ж ходять, вештаються; і на гулянки виходять, а він… ні! (Закрива очі руками, збираючись плакати).

      З-за дерева показується Василь.

      Маруся. Наталю! Наталю! А то хто такий?

      Наталя (озираючись). Де?

      Маруся (указує). Он!… між деревом.

      Наталя (углядівши). Він! він!… Марусю, голубонько! зайди куди-небудь, хай я з ним на самоті побалакаю… Заховайся в кущах; постережи нас, щоб хто, бува, не зійшов та не побачив… бо вже за нас і так є гомону на все містечко!… Уволь мою волю, голубко, — постережи… Та як хто ітиме, ти подай звістку; кахикни, або що… Іди ж, голубко, іди.

      Маруся. Та йду, йду… А ти не дуже перед ним падай; не давай йому знати, що кохаєш; а то — знаєш, які вони? (Убік). Шкода мені її; нещасна, як то побивається!… Ох, та й моє серце чогось-то б’ється, коли я побачу його… Жаль мені її та й себе шкода… Як там кажуть: і туди — пече, і сюди — боляче… Василю! Василю! (Свариться на його і ховається за кущами).

      Наталя (сама). Господи! у мене серце від щастя мре і розум міниться!

      Василь іде похнюпившись, не примічаючи Наталі.

      Наталя. Здоров був, Василю!

      Василь (углядівши, усміхається). Наталя!… Здорова, здорова!

      Наталя. Куди се ти йдеш, так замислившись та загадавшись?

      Василь. Вийшов погуляти, тугу розносити… Думав: тут хлопці-дівчата співають, аж і не чутно нікого.

      Наталя (хоче жартівливо). То ти так слухав… Скільки їх тут було та співало, — аж обридло, слухаючи.

      Василь (прикро дивиться на неї). Такій молоденькій та й обридло?

      Наталя. Справді, обридло… Гуляють, жартують, регочуть…

      Василь. А тобі хіба жарти та реготи не милі?

      Наталя (журливо). Не милі, СКАЧАТЬ