Поезії поза збірками. Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати.

      Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені,

      В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати;

      Я часто питаю себе: чи кохаю? — Одказую: ні!

      Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється,

      Дивлюся на тебе й не можу одвести очей,

      І хоч з тобою розстанусь, то в думці моїй зостається

      Наче жива твоя постать і кожнеє слово з речей.

      Часто я в думці з тобою великі розмови проваджу,

      І світять, як мрія, мені твої очі, ті зорі сумні…

      Ох, я не знаю, мій друже, сама я не зважу, —

      Коли б ти спитав: «Чи кохаєш?» — чи я б тобі мовила: ні?..

      Коли вже зачепили сі питання

      Про бога й про посмертне проживання,

      То й я вам думку висловлю свою,

      Куди не так, як німець ваш, поважно,

      Але, я думаю, не менш одважно.

      Не буду я тепера говорить

      Про Зевса, Одіна, про Браму і Єгову, —

      Вони вже вмерли, їх не оживить, —

      Тепер уже пора змінити мову,

      Тепер сказати треба: бог деїстів,

      Бог скептиків і бог детерміністів.

      Що скаже бог деїстів мому серцю?

      Я юшки не люблю без солі і без перцю.

      Імення бога скептиків: «Не знаю»,

      Щось я такого й богом не вважаю.

      В детерміністів світ наладжений так стало,

      Що там для бога місця вже не стало.

      Всі три боги невлад, створить нового трудно,

      Та й віршувать на сюю тему нудно.

      До того ж на землі у нас так мало волі,

      І без богів начальства в нас доволі…

      Тепер питання друге. Далебі,

      Повірте слову, мій шановний друже,

      Посмертного життя не хочу я собі,

      Мені про нього гірше ніж байдуже.

      Туманне «там» подобатись не може,

      «Загробний світ» спіритський — боронь боже!

      Попасти в пекло, може, се й цікаво,

      Але воно занадто вже яскраво

      Описано у Данта. І, здається,

      Я знаю трошки, що то пеклом зветься.

      Піти у рай (хто має цю надію!), —

      Немає там ні горя, ні зітхання,

      Але нема ні дружби, ні кохання, —

      Такого раю я не розумію.

      Там, крім набожної, нема літератури.

      Я ж артистичної, як знаєте, натури,

      Поезія виключно релігійна,

      Як всяка річ, занадто тенденційна,

      Чогось мене не радує зовсім,

      Отак, як ці німецькі мудрі вірші

      (Мої здадуться вам далеко гірші), —

      Здається, можна покінчить на сім.

      Що за диво, що за нове чудо!..

      Перед світом у святу неділю

      Вельми дивний сон мені приснився,

      Що СКАЧАТЬ