Де зерно, там і полова. Марко Кропивницький

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ руку). Давай-те-бо руку? (Чоломкається з Романом). Чудний чаловек! А бодай вас!.. (Махнувши рукою, – йде).

      Ява 7

      Тіж і Чикалка.

      Чикалка (на порозі крамниці). Господа, неужто, дискать, ви обминьоте мою убогу хижину?

      Писар. Юхим Ничипорович, зайдем «в хижину бедную, богом хранимую»?

      Старшина. Та воно можна.

      Чикалка. Не обідьте, дискать, господа, маленького чаловечка! Маленького, дискать, усякий можеть обідить!.. Милості просю!

      Старшина. Що ж, вступим на часинку?

      Пішли.

      Ява 8

      Зінька і Роман.

      Зінька. Ти, може, не захочеш і похристосуватися зо мною? І

      Роман. Чому? Це ж закон… Давай похристосуємось.

      Зінька. Обійдеться? Закон… А якби не закон, то тобі б і однаковісінько?

      Роман. Чогось єретуєшся?

      Зінька. Може, від того, що ти такий засмучений.

      Роман. Ні, я… Не сам себе чоловік засмучує, а пригода: бажаєш супокою, а натрапиш на журбу.

      Зінька. Виховуєшся, через те й балакаєш загадками?

      Роман. Які тут загадки? Діло як на долоні.

      Зінька. Ну й чого-таки й справді сумуєш? Хоч би ради празника повеселішав.

      Роман. Не сплинуть радощі у думках, коли почуваєш в собі болячку, котра щохвилі гірш ятриться.

      Зінька, Бо колупаєш болячку! Не колупай, швидш загоїться. Та що вже?.. Навіщо б я мала ховати очі та лисичити? Не зволікайся краще, а кажи прямо: Зінько, ти мені обридла!

      Роман. З якого ж побиту так скажу?

      Зінька. А як же ще? Здмухни зразу, як пилину з долоні!

      Роман. Не з того краю починаєш, сестро, розмову, то ніяково й міркувати. (Хоче йти).

      Зінька. Думаєш, що я й досі не догадуюся? Бачу вже я добре, що коли не тепер, то в четвер!

      Роман. Неспароване нащо й розрізняти? Воно й без того нарізне…

      Ява 9

      Ті ж і Ганна.

      Ганна (до Зіньки). Ти осьдечки, а я тебе в церкві дивлюся.

      Роман пішов у церкву. Зінька. Душно в церкві.

      Ганна. Давненько, давненько не бачилися! Я тебе насилу пізнала. Куди ж нам до вас: багачка! Воно вже й скрізь так повелося: багачі до багачів туляться, а злидні одно другого зажирають!..

      Зінька. Не розберу, чого де ти і за віщо докоряєш?

      Ганна. Та… як же тобі живеться-поживається?

      Зінька. А так…

      Ганна. Ніби збентежена чого? Догадуюся! Чи правда, що Самрось знущається над тобою й досі?

      Зінька. Всі знущаються, кому забагнеться.

      Ганна. А ти все не скоряєшся, не мовчиш? Чула!.. Кажуть, що якось Самрось вернувся п’яний додому, роздяг тебе до сорочки, а косу забив кілком у лаву та як почав тебе катувати!..

      Зінька. І косу прибивав, і до стовпа налигачем прив’язував… СКАЧАТЬ