Де зерно, там і полова. Марко Кропивницький

Чтение книги онлайн.

      Денис. Я за твої п’ю, чи як? Ти мене частував коли-небудь?.. Розговіюся, зараз на піч та й догоричерева: спатиму аж до провід!

      Харитон. О! А до шинку?

      Денис. Чортма за що, в кишенях ані дзенькне!

      Харитон. А набір?

      Денис. Набрався, братухо, по самісінькі вуха!

      Пилип. Ніби не знайдуться такі, що почастують?

      Денис. Ну й чого ти чіпляєшся, чого лізеш в вічі, як та слоква? Авжеж, що знайдуться ще путящі, не всі такі скнипи, як ти!

      Пилип. У мене дурничку хава з’їла.

      Денис. Вона вже й тебе туж-туж стріска!

      Пилип. А стріска! Що ступінь, то вже ближч до домовини.

      Денис. Коли б думав про домовину, не складав би карбованці в скриньку!

      Пилип. Живий про живе міркує!..

      Харитон. Ну й діждалися ж тепла! Надів сьогодні гедзетика, думка шибала: змерзну! – аж воно і в гедзетику парить.

      Кирило. Га? То ще кров в тобі воює; а як мені, то ось і в кожусі холодно.

      Харитон. Ну й зима ж була!

      Пилип. Сутужна!

      Денис. Було б, мовляв, ще сутужніш, та вже й нікуди!

      Харитон. І довга! Таких зим довгих, либонь, ще й не було?

      Денис. Була б ще довш, та вже й нікуди!

      Пилип. А тобі що? Ні волика, ні корівки!.. Що ти, за пашею бідкався, чи як?

      Денис. Не до тебе п’ють!

      Пилип. Не стало топлива, ти хату обдер?

      Денис. Обдер свою, а не твою!

      Кирило. Далі зими ще довші будуть: перед кінцем світу геть усе переплутається…

      Денис. Либонь, воно до того вже і йдеться. Мабуть, і ховрах геть повимерзав? Торішню весну мої хлопчаки таки наловили їх, аж на одинадцять карбованців; а цю весну, мабуть, чорт матиме й того заробітку?

      Пилип. А чорт матиме! Бо тепера до волості, писар мені казав, прийшла статистика, що земство не платитиме вже за ховрахів…

      Денис. Обдурюй кого іншого!

      Харитон. Чи й справді? Не платитиме вже?

      Пилип. Написано, щоб кожного наділу по скількох там ховрахів ловили та приставляли до волості…

      Харитон. Гм, шутки!..

      Денис. От чорт не видав! Ач, які митці? Чорта з два я їх ловитиму за спасибі!..

      Пилип. Примусять!

      Денис. Мене? Овва!

      Кирило. Чи ловитимуть, чи не ловитимуть, а як захоче господь покарати, то відкіля те й лихо вирине: і ховрах, і кузка, і гемонська муха, і всяка нечисть!..

      Пилип. А звичайно…

      Харитон. А так, так… Все від господа милосердного!

      Кирило. Адже розказував якийсь чоловік, що десь-то та хтось-то усіх ховрахів повипивав на своїм наділі; а сусіда його, каже, навіть і кухля води не збавив: на божу волю здався. Що ж, нарешті, вчинилося?

      Харитон. Мабуть, у того, що виливав, СКАЧАТЬ