Де зерно, там і полова. Марко Кропивницький

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ (усміхається). І небагато чоловікові забагнулося!

      Денис. І тоді побачите, яким я зразу зроблюсь розумним.

      Пилип. А так, так!..

      Денис. Ти-бо не такий! Чого шкіришся? У тебе плуг, волів є, то й розум у тебе є! Свирид має дві пари волів та четверо коней? Він теж розумний! Тепера у Романового батька: сімдесят десятин землі, свій хутір, худоби сила, грошей повні кишені, усякі достатки!.. То же Роман мусить бути розумнішим над вами обома… Одним лицем: памещик-о! А ми злидні, то ми вже дурні, болвани!.. Шапочку повинні здіймати перед дукарями!.. Ні, ти спершу дай мені силу, то й я показав би себе!

      Пилип. Оце правда! Що правда, то не гріх! Таку вже правду сказав, як на квитанції списав! Хто-хто, а ти показав би себе: щодня одвідував би всі шинки.

      Денис. А чи не плюну я тобі межі очі?

      Ява 6

      Ті ж, писар і старшина.

      Писар. Што, Роман Софронович, все з мужичками гуторите?

      Роман. А хоч би й так, кому від цього зашкодить?

      Писар. Сколько разов постерегаю вас у єтих времяпровожденіях, ну не соображу: какая вам вигода?

      Старшина. І я не соображу.

      Роман. А так собі балакаємо, та й годі: не кожне слово мимо вуха летить, інше і в вухо.

      Писар. А по-моєму, з ними розглагольствовать, що по воді батогом хлестать!

      Пилип. Тобто ми такі дурні?

      Писар. Не в том расчот…

      Свирид. Ав чім же?

      Писар. Што просвещенія на вас не видать…

      Старшина. Нікоторої прибавки!

      Пилип. З путящої балачки, то .й ми дещо розжовуємо.

      Свирид. Таки як добре пожуєш, то й розсмакуєш…

      Писар. Сомніваюсь. Думаєте, што я єту орду не пробував цівілізувать? Двадцять разов принімався – не дєйствуєт! Ти йому образи, а він тобі лика!..

      Старшина. Така навкруги необразованость!..

      Денис. Це правда, господин старшина! Істинно, як на гладкому, як на черіні!.. Коли несила, то краще мовчати!..

      Старшина (грізно). Тобі давно вже пора замазати рота!

      Денис. То я його не геть-то ще й роззявляю!..

      Старшина (скоса зиркнув). Чу-чю в хлів!

      Денис. Та я… (До Харитона). Ходім! Началство, звісно, треба мовчати.

      Пішли з Харитоном.

      Писар. Скажіть нашим мужичкам: господа, просимо викушать по чарочці…

      Денис (оглядається). Га?

      Писар. О! (До Дениса). Ступай, ступай! По чарочці, так єто на них дєйствуєть! Примєрно, почну їм пояснять про телеграф…

      Роман. Про телеграф? Навіщо ж це?

      Писар. Как? Ото ж у нас телеграф проходить?

      Старшина. Стовпи ото і дріт, то ж телеграп?

      Роман. Ну?

      Старшина. От тобі й ну! По ньому ж депеші йдуть. Примєрно: тут бренькни, а в Петербурзі чутно!

      Писар. Заговорю СКАЧАТЬ