За двома зайцями. Михайло Старицький

Чтение книги онлайн.

      Явдокія Пилипівна. А славно співають! Я страх люблю хлоп'ячі співи!

      Прокіп Свиридович. Славно, славно! Завтра неділя, а вони гукають.

      Явдокія Пилипівна. А коли ж їм і погуляти, як не під свято! За будні натрудяться!

      Прокіп Свиридович. Той розходились би спати, а то й самі не сплять і другим не дають… (Позіха).

      Явдокія Пилипівна. То й іди ж собі спати, хто ж боронить?

      Прокіп Свиридович. Та я б уже такий, щоб і лягати, та Проні ж ждемо.

      Явдокія Пилипівна. А правда, чого вони так забарились? Уже й ніч надворі; ти б пішов та знайшов їх!

      Прокіп Свиридович. Де ж я їх буду шукати? Та їх і кавалер проведе.

      Явдокія Пилипівна. Та проведуть… кавалерів за ними, як полови за зерном, а все-таки страшно.

      Прокіп Свиридович. Не бійся – не ма-ненькі. (Позіха здорово).Ой господи помилуй мене, грішного раба свого! (Знов позіха і хрестить рота)гЧого це я так позіхаю?

      Явдокія Пилипівна (позіха й собі).Оце! Ти позіхаєш, а я за тобою.

      Прокіп Свиридович (позіха знов).Пху на тебе, сатано! Позіхнув так, що трохи рот не роздерся!

      Явдокія Пилипівна. Та затуляв би рота, а то так негарно дивитись, що й…

      Прокіп Свиридович. А ти думаєш, мені гарно дивитись, як ти роззявиш свою вершу?

      Явдокія Пилипівна. З якого це часу з мого рота стала верша?

      Прокіп Свиридович. Та хіба ж уже не пора?

      Явдокія Пилипівна. Пху! пху! (Розсердившись, пішла).

      Прокіп Свиридович (почухав голову).Розсердилась моя старенька, розгнівалась; треба піти помиритись. (Виходить теж у ворота додому).

      Вихід II

      Міщане, міщанки і хор.

      Хор (за коном, але ближче).

      Через кін переходить кілька пар: дівчата з хлопцями і самі дівчата; за остатніми уганя Голохвостий у циліндрі, піджаці, рукавичках. Полебезивши, одскакуе до других.

      Голохвостий (до себе).А славні тут дівчатка-міщаночки, доложу вам: чистоє амбре! Думав, що знайду між ними ту, що коло Владимира бачив, – дак нема, а вона, здається, з цього кутка. От пипочка, що просто тільки – а-ах та пере-ах! Одно слово – канахветка, только смокчи! Трохи чи я даже не улюбився у єйо, чесне слово: просто з голови не йдьоть… Господи! Що ж це я? Чи не проґавив за нею главного предмета, Проні? От тобі й на! Побігти шукать. (Пішов хутко яром направо).

      Хлопці, хор (входять на передній кін).

      Оддалеки чути, що гурт другий співає цю ж пісню.

      1-й СКАЧАТЬ