Повість про санаторійну зону. Хвильовий Микола

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ підвів очі й подивився на групу за другим столом.

      — А що, як би ви підвелись! — говорила родина худорлявої хворої, звертаючись до Унікум.

      — Для чого це?

      — Та ну-бо не соромтесь!

      Нарешті, Унікум зрозуміла, в чому справа, і підвелася. Тоді родина сказала:

      — Ах, який у вас торс… прелість!… Невже ви стільки це за півтора місяця?

      — Да! — побідно сказала Унікум.

      — Ох, яка ви симпатична женщина! — похлопала родина Унікум по її гладкому торсу й звернулась до своєї родички: — Як же ти, Анелічко?… Ну?

      Худорлява хвора раптом заплакала.

      Тоді родина обурилась: це ж неможливо! Тут щось єсть! Або сестри, або ординатор винні. Знаємо, мовляв, цю публіку: специ! Вони обов’язково переговорять із товаришем ікс. Худорлява хвора ще плакала й радила своїм родичам звернутися спершу до ординатора. Тоді Унікум запропонувала їм свої послуги й повела всіх у докторський кабінет.

      Коли група зникла в дверях і заглухли її кроки, анарх знову відчув якийсь неприємний накип на серці. Ті невидимі ланцюжки, якими його зв’язано було з Хлонею, сестрою Катрею і, особливо, з Майєю, раптом почали потроху розпадатись, і всю його увагу перенесено було на метранпажа. Навіть незадоволеності собою він зараз не почував. Якась неясна тривога, якесь передчуття стало в нім.

      Але в цю хвилину повернулась сестра Катря й підійшла до нього.

      — Я вам не перешкоджаю своєю присутністю? — сказала вона й поправила свій чорненький бантик.

      — Будь ласка! — кинув він і дав на стільці сестрі Катрі місце.

      — Бачили за столом гостей із городу?

      — Бачив.

      — Ну і… як ви? Подобаються? От особи: так і просяться в якусь комедію.

      Анарх положив руку на бильце й зітхнув. З ріки несло запахом прибережних осок. Непомітно спадав день, і на доріжки падали довгі тіні.

      — І все-таки, — сказала сестра Катря, — я і цих, і інших — нікого не хочу винити. І не виню як їх не в теорії, так би мовити, а так, серцем. От тепер і розберіться: і не виню, і виню; нелогічно, але це так. Це, коли хочете, і консеквентно: теорія моїх переконань говорить, що з такими людьми я повинна завше ворогувати. За своєю теорією я не маю навіть права подавати їм руки. Але та ж теорія каже: міщанство, як і кожне соціальне зло, є просто продукт певних виробничих взаємовідносин. От і розберіться. Отже, оскільки я живу на землі, а не десь на Марсі, оскільки між мною і родиною худорлявої хворої є певна тотожність, оскільки, нарешті, я не вживаю ніяких екстраординарних заходів щодо боротьби з міщанством, — остільки я не маю права не тільки не подавати руки цим людям, але не маю права їх і обвинувачувати.

      Сестра Катря ще раз поправила свій чорненький бантик і зажурно всміхнулась.

      — Але, з другого боку, я не тільки повинна їх обвинувачувати, але й повинна бути їхнім завзятим ворогом. От і розплутайте мене.

      Анарх подивився на сестру Катрю, на її «вічну» блузку й сказав:

      — Знаєте, коли я вас слухаю, то мені здається, СКАЧАТЬ