Князь-варвар. Ігор Макарук

Чтение книги онлайн.

      Кілька хвилин шаленого галопу – і за поворотом, який відкрився воїнам, постала люта і кривава картина. Біля перевернутих трьох повозок лежало закривавлених, понівечених, порубаних шість тіл. Жорстокість, з якою було вчинено дане звірство, вразило усіх воїнів, хоч більшість із них були звиклими бачити кров і смерть.

      Воїни, зупинивши коней, якусь мить з подивом дивилися на картину, яка їм відкрилася, намагаючись зрозуміти, що тут сталося. Що за кривава розправа відбулася на цьому рівному місці? Навколо нікого не було, лише кілька десятків кінських слідів відходили вбік від тракту.

      – Постраждали люди мого батька, боярина Добромира, – скочивши з коня, промовив Мечислав, упізнавши одного вбитого, який лежав біля повозки і був найменше понівечений.

      – Хто ж міг дозволити собі наважитися так зухвало і люто напасти на людей боярина? – запитав блідий і стурбований побаченим один із воїнів на ймення Простовид.

      – Навіть уявлення не маю, адже батько не може мати ворогів у цих землях. Донедавна він ще був посадником цих земель, – розвівши руки, промовив Мечислав.

      Вітер засвистав у повітрі, це, мабуть, душі невинно убієнних залишали свої тимчасові домівки. Десь там за горбом прокричав пугач і від того віщого голосу моторошно стало воїнам. Дехто зітхнув, хтось скривися, хтось поморщився. Всі розуміли, що зараз стоять на межі між життям і смертю. На території, на яку зараз зайдуть «вищі провідники», щоб забрати душі померлих і провести їх до шляху слідування у інший світ.

      – Командире, сюди! Тут є один живий, – від дальньої повозки почувся голос Данеслава.

      Всі воїни одночасно озирнулися на юнака, який нахилився над закривавленим тілом. Мечислав першим усвідомив почуті слова і, рвонувши з місця, підбіг до понівеченого тіла.

      – Ти чуєш мене, – прохрипів, нагнувшись, Мечислав, – скажи, хто то був, і моя помста буде страшнішою за будь-яку кару.

      – Печеніги, – прошепотіло понівечене тіло, і це було останнє слово, яке воно промовило у цьому земному житті…

      3. Святовид

      Боги дали нам цю Землю

      Волхв Святовид сидів на невеликому стільці у гостинній кімнаті біля камінного вогнища, чекаючи коли вийде до нього його батько боярин Добромир. Хоча Святовид прийшов не лише побачити батьків. Він прийшов, щоб оповісти своїм малолітнім племінникам історію творення нашого світу, який був переданий для життя нашим пращурам…

      …Те, що Святовид стане волхвом, всі у родині знали з часу його народження. Спочатку бояриня Катерина намагалася перечити своєму чоловікові Добромиру, але той не взяв до уваги її заперечень, промовивши: «Він наш первісток, а тому стане волхвом, тому що так хочуть Боги». Більше Добромир нічого дружині не пояснював, вважав що на то немає нагальної потреби. Так і сталося. Досягши відповідного віку, Святовид став на шлях служіння Богам.

      Служив СКАЧАТЬ