Князь-варвар. Ігор Макарук

Чтение книги онлайн.

      Повесні Ладомира народила сина. Мечислав, ні з ким не радячись, нікому нічого не кажучи, назвав сина Переславом. «Нарікаю тебе, сину, Переславом, тому що ніхто не може бути більшим Поклінним, ніж ти», – частково подумки повторив Мечислав слова своєї покійної матері.

      На цю пору це була остання радість у родинні Поклінних. Боги раптом нагадали про себе Добромирові. Протягом одного місяця вищі сили забрали у країну пращурів обидві «жертви» із родини Поклінних. Спочатку, народжуючи сина Великому князю, померла Добромира. Сина нарекли Позвіздом.

      Через два тижні Родена народила Ратимирові сина. Назвали його на честь діда Добромиром. Здавалося, що Боги вже змилуються над Поклінним і все буде добре. Але так не сталося. Через два тижні після пологів відійшла у світ пращурів Родена.

      Могло здатися, що родина Поклінних не подужає таке непомірне горе. Катерина переносила втрату дуже важко, але Добромир вистояв. Одного дня він переступив поріг Мечиславового будинку. Переступив із проханням, щоб син зі своєю сім’єю перебрався жити до боярського будинку. Щоб Ладомира у ці важкі часи допомогла поставити на ноги сиріт, та й за господарством приглянула.

      Так знову, вже вкотре, змінилося життя Мечислава. Можливо, сталося те, про що він мріяв усе своє життя. Батько фактично визнав його кровне право жити у боярських хоромах. Не тоді, у дитинстві, коли він залишився напівсиротою, а саме тепер, коли він має свою сім’ю, коли всі сини боярина дорослі. Чомусь Боги захотіли, щоб Добромир звернувся за допомогою саме до нього, до свого бастарда. Це, мабуть, було вчинено Богами для того, щоб боярин у душі також зрозумів те, про що Мечиславу говорила мати: «…ніхто настільки не є Поклінним, наскільки ним є ти, сину…»

      Мабуть, найщасливішим днем у житті Мечислава був той, коли Добромир зрівняв у правах малого Переслава із правами двох інших своїх малолітніх онуків, Позвізда і Добромира. Тепер Переслав не був сином бастарда Мечислава, він був онуком боярина Добромира з усіма належними йому правами і можливостями.

      За долю сина Мечислав уже був спокійним, його турбувала Ладомира. Він боявся, що вона не впорається з усіма тими обов’язками, які на неї поклав боярин Добромир. Адже тепер на ній було все господарство боярське, троє малолітніх дітей і бояриня Катерина. Дружина Добромира дуже важко переносила несподівану втрату, крім того, їй була нестерпною розлука з улюбленим сином Ратимиром, який після смерті дружини залишив рідний будинок. Ратимир відправився на службу до Великого князя, ставши його посланником. Тепер він тинявся світами, подовгу не з’являючись додому, живучи своїм життям і майже не цікавлячись своїм сином, якого десь у глибині душі звинувачував у смерті коханої Родени.

      Але йшов час і час лікував. Перестороги Мечислава були даремними, Ладомира стала незамінною у боярському домі. Вона з усім справлялася, і з господарством, і з дітьми, й Катерині стала підтримкою і розрадою. Поступово бояриня поверталася СКАЧАТЬ