Україна. Загартована болем. Тисяча років самотності. Олег Криштопа
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Україна. Загартована болем. Тисяча років самотності - Олег Криштопа страница 20

СКАЧАТЬ послів зі щедрими дарами й обіцянками до Запорозької Січі та полковників.

      Наприкінці грудня 1657 року підтриманий Москвою полтавський полковник Мартин Пушкар виступає проти гетьмана. Тим часом бєлгородський воєвода князь Семен Львов запроторює до в’язниці вірних гетьману козаків та старшину.

      У лютому 1658 року царський посол Богдан Хитрово, підтримуючи антигетьманських повстанців, вимагає в гетьмана Виговського згоди на введення російських гарнізонів у Чернігів, Ніжин, Переяслав та інші міста й утримання їх за рахунок місцевого населення.

      На початку квітня 1658 року виходять царські укази про призначення воєвод у Білу Церкву, Корсунь, Ніжин, Полтаву, Чернігів і Миргород та указ про призначення боярина Василя Шереметьєва головою нової, московської, адміністрації в Україні. В інструкції йому доручено забезпечити передання адміністративного апарату в містах міщанству, яке прихильно ставилося до самодержавної царської влади. Встановлення такої міської влади замість козацької адміністрації було ще одним способом розхитування основ козацької держави.

      «Тобто тиск посилювався, і тому хотів того чи не хотів Виговський, але він був змушений з весни п’ятдесят восьмого року розпочати курс на зближення з Кримським ханством», – доктор історичних наук Віктор Горобець.

      У той час як Росія обіцяла надати допомогу в приборканні опозиції, а насправді надавала і матеріальну, і моральну підтримку опозиції в боротьбі з Виговським, Кримське ханство в травні – червні 1658 року виступило тим союзником, за допомогою якого Виговському вдалося в битві під Полтавою розбити своїх опонентів. Але, звичайно, ціна перемоги була надзвичайно високою, тому що авторитет гетьмана падав. Щоб підвищити цей авторитет і залишити міцним союз із Кримом, і була потрібна ця нова угода з Річчю Посполитою.

      У битві під Полтавою війська гетьмана Виговського завдали поразки бунтівникам, Мартин Пушкар загинув. Зрозумівши, що розв’язати усобицю в Україні лише послами та намовляннями не вдасться, Москва вдруге ввела до Гетьманщини війська. У середині червня 1658 року під приводом угамування повстанців до Києва прибули полки Василя Шереметьєва, до Веприка – Григорія Ромодановського. У серпні того ж року, ігноруючи Переяславський договір, князь Ромодановський проголосив наказним гетьманом Івана Безпалого. Разом з тим у Прилуках незаконно змістили полковника Петра Дорошенка та стратили кількох відданих гетьманському урядові сотників.

      На акції московських воєвод український уряд відповів адекватними діями на російській території. У серпні 1658 року козацьке військо рушило на українсько-московське прикордоння. У Білорусі паралельно з гетьманом воєнні дії проти росіян почав полковник Іван Нечай.

      На Лівобережжі московські війська та їх союзники поводились, як в окупованій країні. У стані князя Ромодановського перебував один із лідерів антигетьманської СКАЧАТЬ