Село не люди. Люко Дашвар

Чтение книги онлайн.

      Як для Людки з Катериною, то й Сашко, і Сергій – хлопці дорослі. Уже по п’ятнадцять обом. У школі кажуть, всіх однокласниць устигли перемацати, а може, й того більше.

      Людка оченятами стрельнула: і Сашко симпатичний, і Сергій незгірший. Якби ж то їй вибирати! Сашко, хоч і невисокий, зате міцний. А очі… Такі ясно-сині, такі глибокі… Як озера. Та й ніс – нічого, не картоплина. А Сергій, той вищий. І волосся в нього в’ється. І голос красивий, коли матюки не гне. Ет, якби ж то Людці вибирати!

      – Привіт, джентльмени. Куди зібралися? – Людка аж занадто голосно вигукнула, навіть Катерина в хаті почула.

      У Сашка із Сергієм зранку серйозна розмова. Так захопилися, що Людчине вітання збило їх із пантелику.

      – Що? – Сашко аж зупинився. – Людка нам щось криконула?

      Сергій іще на своїй хвилі.

      – Саня, я от думаю… Спочатку треба дівку знайти… Щоби погодилася. А потім уже… З тим парафіном… У тебе свічки вдома є?

      – Не знаю… – Сашко до Людки обернувся. – Люда! Ти нам щось казала?..

      Людка чогось розгубилася.

      – Вам… Кажу, привіт, джентльмени…

      – Знову книжок начиталася?! – розреготався Сашко, а Сергій – руками по матні:

      – Джентльмени мають члени! Ти про це, Людка?..

      – От дурний! – Людка ледь од сліз утрималася. Хвірткою грюк – і до Катерини в хату.

      – Ти скоро?!

      Сашко штовхонув Сергія.

      – Навіщо ти так?.. Вона ж мала.

      – Мала?! А губи вже намазала. І спідниця – аж труси видно.

      – Які труси?

      – Червоні, – збрехав Сергій і оком не повів. – Не віриш, задери і перевір.

      – Пішли… – Сашко на Катеринин дім глянув. – А от, приміром, Катька… Заради неї можна спробувати… того… з парафіном.

      – Тоді Людка – моя! – Гоц – і є рішення в Сергія.

      – Тільки підготуватися треба. Так усе зробити, щоби вони не втекли, – Сашко йому.

      – Саня! Коли вони побачать оте диво… Вони помруть од щастя.