Гра у відрізаний палець. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ худорлявих хлопців у міліційній формі – здалися Віктору на одне обличчя. Усі блідуваті, прищуваті, насторожені. «Обличчя покоління», – подумав Віктор, придивляючись до них і намагаючись знайти особливі прикмети, завдяки яким можна було б хоч щось сказати про характер хлопців.

      – Ну що, готові до служби? – бадьорим голосом запитав їх майор.

      – Так точно, – трохи врізнобій і без ентузіазму відповіли вони.

      Майор обернувся до Віктора і значущо посміхнувся.

      – Лейтенант Слуцький проведе з вами бесіду і передасть вам справи. Потім із усіма питаннями звертатиметеся до мене. За безглузді питання каратиму позбавленням пайка! Все!

      Майор іще раз посміхнувся Віктору й вийшов, залишивши його зі стажистами у своєму кабінеті.

      Віктор розгубився. Він глитнув слину, гарячково думаючи, що за бесіду проводити з цими новачками.

      – Зараз я принесу справи, – мовив Віктор і рвонув услід за майором, залишивши стажистів чекати обіцяної бесіди.

      – Леоніде Івановичу, про що мені з ними розмовляти? – запитав він, наздогнавши майора. – Ви ж нічого не говорили!

      – Належить провести бесіду! Не мені ж, старому цинікові, говорити їм про кришталеву чесність, порядність, обов’язок. Накидай їм декілька гасел, передай справи і визначся: кого візьмеш у помічники. Тільки особливо на допомогу такого помічника не розраховуй. Хіба що каву зварить або за пивом збігає. Йди!

      Із бесідою Віктор уклався в три хвилини. Судячи з того, як стажисти його слухали, говорити довше не мало сенсу. Потім він розклав на столі справи. Узяв папір із прізвищами стажистів. Поліщук, Петров, Плачинда, Ковінько, Іванов. Кожен отримав по декілька тек зі справами.

      – Питання є? – запитав Віктор.

      – Так, на квартоблік де можна стати? – запитав один із них, але з того, як усі п’ятеро втупились у Віктора, він зрозумів, що питання спільне.

      – Це до майора! – спокійно сказав Віктор. – Кабінети вам виділили?

      – Один на всіх, – відповів хтось.

      – Ідіть, починайте працювати.

      Залишившись на самоті в кабінеті майора, Віктор підійшов до вікна. З висоти другого поверху місто здавалося напрочуд мирним і зеленим. З вулиці долинали крики дітвори. Літо було у розпалі, і нехай за календарем воно тільки-тільки починалося, йому, літу, на календар було наплювати.

      – Ну що, кого береш у помічники? – почувся із-за спини голос майора.

      – Поки що нікóго, – обернувся Віктор. – Придивлюся…

      – Я там наказав, щоб із твого кабінету зайві столи прибрали… Хвилин через двадцять привезуть результати розтину, так що нікуди не йди!

      – Розтину?

      – Еге ж, а ти що, думаєш, що мертвих генералів не розтинають? Іди до себе, а то пригрівся в моєму кабінеті!

      Тон майора був жартівливий, але в його жартівливості відчувалася втома.

      Віктор поспішно вийшов.

      Усівшись за своїм столом, розкрив теку і, перегорнувши фотознімки, СКАЧАТЬ