Гра у відрізаний палець. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

      – Ти це куди в робочий час? – погрозливо-жартівливо запитав Дмитро замість вітання.

      – Якраз тебе шукаю, – признався Віктор.

      – Жартуєш! Навіщо я тобі потрібен?

      – Не жартую, – абсолютно серйозно мовив Віктор, і посмішка на обличчі приятеля та колишнього колеги зникла за стуленими тонкими губами.

      – Ну, якщо не жартуєш, підемо де-небудь сядемо! – запропонував Дмитро.

      Вони мовчки дійшли до підвального бару «Сивий кіт», спустилися сходинками. У барі було безлюдно, й навіть за стійкою ніхто не стояв у очікуванні клієнтів. Довелося Дмитрові дістати з кишені монетку й постукати по мармуровій стійці. На металевий цокіт виглянула миловидна дівчина з обличчям, переобтяженим косметикою.

      Вони всілися за кутовий круглий столик із мармуровою стільницею. Мармур був такий холодний, що, доторкнувшись до нього, Віктор одразу відсмикнув руку. В барі було прохолодно, і прохолода ця дивно контрастувала із жарким сонцем на вулиці.

      Немов на підтвердження цих відчуттів за стійкою закашлялась молода барменша.

      – Ну, розповідай, – Дмитро спрямував лукавий погляд на Віктора.

      – Що розповідати, ти напевно знаєш. Я справу отримав. Убивство…

      – Вітаю! Є можливість відзначитись!

      – Не впевнений, – задумливо мовив Віктор.

      – Чому? – награно здивувався Дмитро. Віктор ковтнув кави.

      – Розумієш, – сказав він. – Схоже, що хтось хоче мене підставити. У мене ж у провадженні тільки дрібниці були, а тут – убивство генерала, радника президента. І саме мені!..

      Віктор подивився на Дмитра запитливим поглядом.

      – Сам допер, чи Щур розтлумачив? – запитав після паузи Дмитро.

      – Сам би допер, напевно, трохи пізніше… – признався Віктор. – Але що це змінює?

      – Нічого не змінює, – кивнув Дмитро. – Ставки ті ж, коні теж.

      Він дістав із нагрудної кишені сорочки пачку сигарет. Запалив.

      – Це я тебе порадив, – неголосно, між двома затяжками мовив Дмитро. – Я тобі все поясню. Ні, мабуть, не все. Точніше – я всього і знати не можу.

      Дмитро машинально «втоптав» недопалену сигарету в скляну попільничку і тут же дістав із пачки другу. Знову запалив.

      Віктор допив каву. Сходив до стійки, взяв іще чашку.

      Мовчання тривало хвилин п’ять.

      – Так ти мені щось поясниш? – запитав нарешті Віктор.

      – Авжеж, – отямився Дмитро і вм’яв у попільничку другу сигарету. – Справу перекинули тобі, щоб легше було відстежувати супутні процеси.

      – Які процеси?

      – Які йдуть зазвичай попутно зі слідством. Процеси тиску, втручання, підкидання анонімної інформації тощо. Ти не бійся, це нормальна робота, і якщо впораєшся – можеш опинитися зовсім у іншому місці, і кабінет у тебе буде теплий і СКАЧАТЬ