Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.. Антология

Чтение книги онлайн.

      Отже, встромила вона його під ліжко.

      Прилітає її чоловік, злий дух (один з чотирьох чи п'яти духів, котрі разом літали) і каже:

      – Десь то прісна душа смердить!

      От вона там йому бомки б'є:

      – Що ти, – каже, – прісна душа! Ти по світі налітавсі, ти того сі нанюхав, то тобі сі так придає.

      Всмажила вона йому яйце, він з'їв, ліг спати. Тоді вона написала листа до своєї молодшої сестри і дала тому братові, і ще дала йому яблуко.

      – Їдь за тим яблуком, то воно заведе тебе там, де ти маєш бути, бо я, – каже, – тобі не поможу.

      Яблуко те привело його до наймолодшої сестри. Вона здуміла:

      – Де ти, чоловіче, ту сі взяв? Вже тілько-тілько літ не виділа-м чоловіка, йно тебе.

      Перечитала вона лист.

      – Де я тебе, чоловіче, подію, як прилетить мій чоловік?

      І та знов сховала його під ліжко.

      Прилітає її чоловік.

      – Десь тут, – каже, – прісна душа чути.

      От, фурт вона йому знов баки забиває, що:

      – Ти налітався по світі, нанюхався того смороду, і тобі так ся придає.

      Дала йому снідання, і той пішов спати. Тоди вона допіру каже:

      – Чоловіче, на тобі коня мого і лист: поїдеш туди, де ся хочеш дістати, але перше ще поснідай.

      Як він поснідав, дала йому залізну палку.

      – Підіймай, – говорить, – чи підіймеш?

      Той за ту палку: ані поворохати. Дала вона йому напитися – той як узяв за ту палку, то так вигинає, як прутом: такий вже здоровий.

      – Як той кінь знесе, – каже, – вгору аж під хмари, то ти ніц не роби, йно тею палкою в лоб смали.

      Сів він на коня, а той поніс його аж під хмари. Став брат його у лоб бити, то став той кінь там, де мав стати. Вийшла наймолодша сестра. Брат дав їй лист, а коня казав завести до стайні. Вона перечитала лист та й каже:

      – Де я тебе, чоловіче, скрию?

      Та четверта сестра наготовила все для свого чоловіка, а того всадила, вибачайте, під спідницю.

      От як він прилетів з повітря, зо світа (бо він гонив, звичайно, так, як злий дух) та занюхав.

      – Десь тут, – каже, – прісна душа смердить.

      – Ти по світі налітався, повітря нанюхався, то тобі ся так придає.

      Дала вона йому поснідати, і зморив його сон. Каже до неї:

      – Поськай мене трохи.

      Як зачала вона ськати, то питається:

      – Мій мужу коханий, мені ся у сні приснило: де ти своє здоров'я тримаєш?

      А він ся розізлостив:

      – Глупа бабо, ти мене ся хочеш допитати? Я своє здоров'я тримаю у порозі.

      То жінка як зачала той поріг мити, воскувати, шанувати, бо ж то його здоров'я, аж злому духу жалко ся зробило, що жінка коло того порога працює-бідує:

      – Та де би я, дурна бабо, своє здоров'я тримав у порозі! Вона ся з того дуже засумувала:

      – Ти мені, мужу, не кажеш правди.

      Він СКАЧАТЬ