Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності. Олександр Зубков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ насторожився Матвій. – Благаю, скажи, що згодна! Ти мені вкрай потрібна в цій експедиції!

      – Бентежить?! – пожвавилася Лінда. – Так це ж мрія будь-якого археолога. Ти ж сам прекрасно знаєш, скільки таємниць зберігає ця загадкова земля.

      – Це вірно, – погодився Матвій. – І щоб розгадати їх, доведеться тісно спілкуватися з місцевими племенами, яких до сих пір не зламала цивілізація.

      – Не страшно? – загадково посміхнулася дівчина, пильно дивлячись в очі друга.

      – Ти про що? – не зрозумів Матвій. – Ти що, не знаєш мене?

      – Тебе-то я знаю дуже добре і впевнена, що ти не боїшся ні смерті, ні тортури. А ось те, що добре знаєш перекази Південної Америки, не впевнена. Там є речі страшніші за смерть.

      – З цього місця докладніше, будь ласка, – смакуючи нові випробування, попросив Матвій.

      – Добре. Ти цілком стійкий хлопець. Впевнена, впораєшся. Ти чув що-небудь про професора археології Матвієнко?

      – Так він навіть книгу видав, якщо не помиляюся, – трохи поміркувавши, відповів Матвій. – Поважний вчений.

      – Це вірно, – відповіла Лінда. – Але, крім усього іншого, він був моїм наставником.

      З цими словами Лінда нахилилася над столиком і заговорила тихіше.

      – Одного разу ввечері він подзвонив і попросив приїхати, – дівчина схилилася ще нижче. – Те, що я почула з його уст, було вище мого розуміння, проте не довіряти йому не було жодної причини. Міжнародна група під його керівництвом перебувала в Перу. Там вони збирали підтвердження усяких легенд та сказань. Якось увечері один з місцевих шаманів показав невідому йому рослину, і проказав, щоб Іван Григорович роздягнувся і повністю нею натерся. Після цього він відправив його гуляти в ліс, пробасивши нагострити вуха та тримати очі відкритими. Результат вражав, – простягнула Лінда, округлюючи очі. – Стемніло швидко, однак він продовжував бачити все, причому набагато краще, ніж при денному світлі. Сік рослини заколисав його раціональний розум, загостривши всі почуття, змушуючи відчувати себе диким звіром. Він казав, що це не можна порівняти ні з якими задоволеннями нашого фізичного світу. Ця рослина надавала йому стільки життєвої сили та енергії, що дозволяла ділитися нею з усім оточуючим. Він вже не відчував себе індивідом, а відчував невід'ємною частиною цього світу. Іван Григорович казав, що явно бачив енергетичні потоки, що протікають крізь нього, – дівчина зробила паузу, щоб підкреслити ефект сказаного, і знову продовжила свою розповідь. – За деякий час до нього підійшов індіанець і попросив допомогти наловити риби для дітей. Вони вирушили разом до річки. Іван Григорович казав, що риба сама припливла до нього, але взявши її в руки, він заплакав, бо відчув неймовірну з нею спорідненість, після чого відпустив.

      Матвій замислився. Ця розповідь дуже нагадувала йому сьогоднішній сон.

      – Схоже на дію психотропного зілля, – повідомив він Лінді. – Я чув про них і те, що вони дуже поширені серед шаманів. Дякую за цінні відомості. Нашу поїздку СКАЧАТЬ