Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності. Олександр Зубков

Чтение книги онлайн.

      – Бери, звичайно, – мовляв Матвій і посунув тарілку подрузі.

      Дівчина озирнулась по сторонах, і, переконавшись в тому, що на них ніхто не дивиться, двома пальцями взяла креветку. Відкусивши шматочок, вона прикрила від задоволення очі, і почала повільно куштувати.

      – Це просто чудово! – протягнула вона. – І ти вмієш так готувати?

      – Все геніальне просто, – відповів Матвій. – Я не знавець кулінарних шедеврів, тому готую найпростіші страви. Ось вони й виходять дійсно смачними.

      – Нічого подібного навіть не пробувала. Якщо доведеться, покажеш, як приготувати таку смакоту. Обов'язково включу це блюдо до свого раціону.

      – Давай замовлю тобі, – запропонував Матвій. – Ти ж бачила, вони швидко готуються.

      – Дякую, Матвій. Я візьму ще одну, і досить. Нумо закругляймося, а то сьогодні дійсно багато роботи. Поки справи передам, потім документами займуся на обладнання. Це не так просто.

      – Згоден, – відповів він, закінчуючи зі своєю порцією. – Тобі викликати таксі?

      – Ні. Звідси недалеко до моєї роботи. Спочатку я заскочу до лабораторії, і вже звідти викличу машину.

      – Добре, ходімо, я трохи проведу тебе, – встаючи з-за столика, відповів Матвій.

      Розплатившись і подякувавши офіціантові, вони вийшли з гостинного закладу на вулицю, яка пожвавилася на очах. Друзі попрощалися, і Матвій вирішив трохи пройтися пішки, оскільки до розмови з Андрієм він не міг вживати ніяких дій. Хмари давно розсіялися і яскраво сяяло сонце, зовсім не залишивши слідів дощу на тротуарі. Не встигши пройти й сотні кроків, Матвій почув телефонний дзвінок.

      – Добрий день, – пролунав у трубці захеканий голос друга. – Цілий ранок мотався. Познайомився з довіреною особою нашого клієнта, містером Ламбертом.

      – Як все пройшло? – поцікавився Матвій.

      – Не повіриш. Його українська виявилася не на багато краще за мою англійську. Але ми розібралися. Підсумок – гроші на твоїх рахунках. Перевір, будь ласка, надходження коштів і відразу передзвони мені, якщо виникнуть проблеми.

      – Звичайно, зараз перевірю. Часу у нас дуже мало.

      – У нас? – здивувався Андрій. – Ти казав, що моя місія закінчується після фінансових питань.

      – Так, вибач, – погодився Матвій. – Все вірно. Думаю, що проблем не повинно виникнути. Щойно зустрічався з професором, і вона погодилася бути в складі групи. Я, звичайно, на це і розраховував, але потрібно було бачити, з яким задоволенням вона це зробила.

      – Хіба можна відмовитися від такої прибуткової пропозиції? – засміявся Андрій.

      – Ти не розумієш, – заперечив Матвій. – Про фінансовий бік питання ми навіть не говорили. Проте очі у неї загорілися по-справжньому. Вона дійсно зацікавилася цією поїздкою. Та ще й такі речі розповіла мені про Південну Америку, у будь-якого волосся дибки встануть.

      – Вибач, – СКАЧАТЬ