Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності. Олександр Зубков
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності - Олександр Зубков страница 12

СКАЧАТЬ додому.

      «Поки все складається досить гладко, – сідаючи у своєму улюбленому кріслі, думав він. – Але найважливіша частина підготовки лежить на Лінді. Вона запевнила, що все в нормі, але перетнути кілька країн – це не так просто».

      Втім, вирішивши довіритися професіоналу, він прогнав тривогу і заснув міцним, здоровим сном. У цю ніч барвисті мрії не турбували його, і на ранок Матвій прокинувся бадьорим і повним сил. Приділивши належну увагу ранковим тренуванням, він в першу чергу вирішив зателефонувати Лінді.

      – Доброго ранку, – почав Матвій. – Вибач, що відволікаю але, відверто кажучи, трохи хвилююся з приводу дозволу на перевезення обладнання. Ти впевнена, що я не зможу допомогти?

      – Цілком впевнена, – підтвердила Лінда. – Все, що від мене залежало, я зробила. В обід документи будуть у мене, і якщо наш маршрут не зміниться, то проблем не виникне.

      – Будемо сподіватися, що з квитками теж нас не підведуть, – відповів він. – Якщо у тебе майже все готово, запрошую тебе на вечерю до мого приятеля. Заодно обговоримо наші подальші дії.

      – Добре, – погодилася Лінда. – А при ньому можна згадувати нашу поїздку, адже ти говорив, що вона є конфіденційною.

      – Все вірно, – підтвердив Матвій. – Але замовники вийшли на мене саме через Андрія, і він безпосередньо допомагатиме нам з питаннями, які можна вирішувати дистанційно.

      – Зрозуміло. Звичайно, я з задоволенням. На який час призначена зустріч?

      – Андрій не обмежував нас у часі. Свої справи я вже зробив, так що кажи, коли тобі буде зручно?

      – Заїжджай о шостій, – трохи подумавши, відповіла Лінда. – Мені не знадобиться багато часу.

      – Зрозумів, – коротко відповів Матвій. – Чекай.

      О пів на сьому вечора друзі стояли біля воріт маєтку, смакуючи приємну бесіду зі смачною вечерею. Двері будинку відчинилися, і на порозі з'явився господар, який, широко посміхаючись, поспішив їм на зустріч.

      – Доброго вечора, – привітався Андрій до своїх гостей.

      – Доброго, – відповів Матвій, потискуючи руку друга. – Дозволь представити тобі професора археології, мою давню знайому, а тепер і компаньйона, пані Лінду Чижевську.

      – Рада знайомству, – привітно усміхнулася дівчина.

      – От вже не думав, що звання професора вручають відразу після закінчення інституту! – витончено пожартував Андрій. – До того ж, не уявляв, що археологія і краса можуть якимось чином поєднуватися в одній людині.

      Лінда зніяковіло посміхнулася, а на її щоках спалахнув рум'янець.

      – Дякую за комплімент, але звання професора я отримала рівно через дев'ять років після закінчення аспірантури. Я всього на три роки молодша за Матвія.

      – Це вражає! – вигукнув Андрій. – Ніколи б не сказав. Виглядаєте приголомшливо. І, до речі кажучи, отримати професора в такі короткі СКАЧАТЬ