Название: Людиною він був
Автор: Джеффри Арчер
Издательство: OMIKO
Жанр: Историческая литература
Серия: Бест
isbn: 978-966-03-9708-8
isbn:
– Краще поквапитися, – зауважив Гаррі, – а то спізнимося на потяг.
Пообідній час Емма провела із Саймоном Докінзом, її наступником у Бристольському королівському шпиталі, а о другій повністю звільнила свій кабінет. Вона зайняла заднє сидіння своєї автівки, а також увесь багажник усім особистим скарбом, який назбирала упродовж останнього десятиліття. Коли жінка востаннє повільно покидала межі лікарні, то вже не озиралася. Вона з нетерпінням чекала тихої вечері в Садибі з Гаррі, а згодом – уперше за кілька тижнів – покласти голову на подушку до опівночі, сподіваючись поспати довше чотирьох годин.
Емма ще була в халаті й насолоджувалася пізнім сніданком, коли пролунав дзвінок.
Гаррі підняв слухавку телефону, що стояв на комоді, і якусь хвилину слухав, перш ніж закрити мікрофон і прошепотіти:
– Це з будинку номер десять.
Емма схопилася й узяла слухавку, сподіваючись почути пані Тетчер на іншому кінці дроту.
– Це з будинку номер десять, – промовив офіційний голос. – Прем’єр-міністерка цікавиться, чи не могли б ви прибути сюди о пів на першу?
– Звісно, зможу, – відповіла Емма, не роздумуючи.
– О котрій? – запитав Гаррі, коли вона поклала слухавку.
– О пів на першу до будинку номер десять.
– Краще йди вдягайся, поки я виведу автівку. Нам доведеться їхати швидше, якщо ти сподіваєшся встигнути вчасно.
Емма побігла нагору й завагалася, не в змозі вирішити, що вдягнути. Простий темно-синій костюм і біла шовкова блузка нарешті виграли конкуренцію.
Гаррі лише встиг сказати: «Чудово виглядаєш», натиснув на акселератор і виїхав із брами, радіючи, що уникнув ранкових корків. Він зупинився біля Темпл-Мідс за кілька хвилин до десятої.
– Зателефонуй мені після зустрічі! – гукнув він від’їжджаючи, хоча не був упевнений, чи почула його дружина.
Коли потяг виїжджав з вокзалу, Емма не могла не думати, що якби Марґарет хотіла просто подякувати їй, то могла б зробити це по телефону. Вона переглянула вранішні газети, рясно всіяні світлинами нової прем’єрки та версіями її призначень на вищі посади. Кабінет Міністрів мав зібратися вперше о десятій годині ранку. Жінка зиркнула на годинник: десята п’ятнадцять.
Емма була серед перших пасажирів, які зійшли з потяга, й побігла до зупинки таксі. Коли черга дійшла до неї, назвала адресу:
– Будинок номер десять на Давнінґ-стрит, і я маю бути там до о пів на першу.
Таксист поглянув на клієнтку так, ніби хотів сказати: «Дури когось іншого».
Коли таксі під’їхало до Вайтхолу й зупинилося внизу Давнінґ-стрит, поліціянт зазирнув у салон, посміхнувся і віддав честь. Таксі повільно під’їхало до вхідних дверей будинку номер десять. Емма дістала гаманець, СКАЧАТЬ