Людиною він був. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тому вона мене питала, що я думаю з цього приводу. А я не залишив їй жодних сумнівів у тому, що за своєю природою я банкір, а не логіст і радше став би головою «Фартинґс-Кауфман», ніж компанії Беррінґтонів. Їй було нелегко, але вона врешті визнала, що я не зможу робити і те, й те. Якби у мене був молодший брат…

      – Або сестра, – додав Клайв.

      – Цить… інакше Джессіка може отримати нові ідеї.

      – Їй же лише тринадцять.

      – Не думаю, що це її турбує.

      – Як їй ведеться у новій школі?

      – Її вчителька з образотворчого мистецтва зізналася, що небагато часу мине, поки усім стане надто очевидно, що у третьому класі школи є художниця, набагато вправніша за неї.

* * *

      Коли пізно ввечері у понеділок Емма повернулася з утилізації судна, вона вже знала, що має сказати Гаррі про те, що саме знайшов Френк Ґібсон і його команда, коли розрізали подвійне дно «Кленового листка».

      – Вийшло на яв те, чого ми завжди боялися, – сказала вона, сідаючи навпроти Гаррі. – І навіть гірше.

      – Гірше? – повторив Гаррі.

      Вона схилила голову:

      – Артур видряпав повідомлення всередині подвійного дна.

      Вона зробила паузу, бо не могла більше нічого вимовити.

      – Не треба мені казати, – Гаррі узяв дружину за руку.

      – Я мушу. Інакше доведеться продовжувати жити брехнею решту життя.

      Минув ще якийсь час, поки вона зібралася з силами:

      – Він написав: «Стен мав рацію. Сер Г’юґо знав, що я потрапив тут у пастку». Отже, мій батько вбив твого, – сказала вона і заридала.

      Минув якийсь час, перш ніж Гаррі озвався:

      – Цього ми ніколи не будемо певні, й, можливо, моя кохана, краще, щоб і не були…

      – Я більше не хочу знати. Але бідолаха заслуговує принаймні християнського похорону. Твоя мати не очікувала б меншого.

      – Я перебалакаю тихцем із вікарієм.

      – Хто іще має бути присутнім?

      – Лише ми двоє, – без вагань сказав Гаррі. – Не буде жодної користі, якщо змусимо пережити Себа та Джессі біль, від якого нам довелося страждати стільки років. І треба молитися, щоб ця справа закінчилася якнайшвидше.

      Емма поглянула на чоловіка:

      – Ти явно не чув про кембриджських учених, котрі працюють над чимось таким, що називається ДНК.

* * *

      «Ми майже прийняли рішення», – заявив речник «Судноплавної компанії Беррінґтонів».

      – От халепа, – видихнув Клайв, прочитавши заголовок «Файненшел таймс». – Як я міг бути таким дурним?

      – Припини себе картати, – сказав Себ. – Правда в тому, що ми вже майже готові.

      – Ми обоє це знаємо, – визнав Клайв. – Але для цього не потрібен «Кунард», щоб про це дізналися інші.

      – Вони все знали, – заявив Себастьян, – задовго до того, як побачили цей заголовок. Чесно кажучи, нам би пощастило видоїти більше, ніж іще один СКАЧАТЬ