Людиною він був. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ не довше, ніж типовий контракт зі Всевишнім. Не думаю, що це становитиме проблему, – додав лікар, – поки ви все ще практикуєте фізичні вправи.

      Він перевірив картку свого пацієнта.

      – Коли ми зустрічалися з вами минулого разу, сер Гаррі, ви пробігали по три милі двічі на тиждень і проходили пішки по п’ять миль тричі на тиждень. Ви все ще це робите?

      – Аякже, але маю зізнатися, що перестав перевіряти час.

      – Ви досі дотримуєтеся цього режиму між двогодинними сесіями письма?

      – Щоранку, п’ять днів на тиждень.

      – Чудово. Насправді це навіть більше, ніж могли б собі дозволити багато моїх навіть молодших пацієнтів. Іще кілька запитань: мабуть, ви не курите?

      – Ніколи цього не робив.

      – А скільки випиваєте алкоголю в середньому за день?

      – Келих вина за вечерею, але не за обідом. Бо це мене зморило б у розпал дня.

      – Тоді, відверто кажучи, сімдесят – для вас не межа, якщо, звісно, не потрапите під автобус.

      – Невеликий ризик для цього, позаяк наш місцевий автобус навідується в селище лише двічі на день, попри те що Емма регулярно скаржиться міській раді й закидає її листами.

      Лікар посміхнувся.

      – Усе, що мені зараз потрібно, це зразок крові, щоб провести аналіз. Якщо підете зі мною, я попрошу медсестру це зробити.

      Доктор Річардс закрив картку, підвівся з-за столу і вивів Гаррі з палати для консультацій.

      – А як справи у леді Кліфтон? – поцікавився він, коли вони прошкували коридором.

      Емма ненавиділа почесний титул «леді», бо відчувала, що не заслужила цього, й наполягала, щоб усі в лікарні продовжували називати її пані Кліфтон або пані голова.

      – Ви мені про це повідайте, – сказав Гаррі.

      – Я не її лікар, – заперечив медик, – але можу вам сказати, що вона найкраща голова правління, яку ми коли-небудь мали, і я не впевнений, чи з’явиться хтось достатньо відважний, аби замінити її, коли вона звільниться за рік.

      Гаррі посміхнувся. Щоразу, коли він відвідував Бристольський королівський шпиталь, він відчував повагу й прихильність персоналу до Емми.

      – Якщо вдруге виграємо звання найкращої лікарні року, – додав доктор Річардс, – то це буде також і її заслугою.

      Прямуючи коридором, Гаррі пройшов повз двох медсестер, котрі зробили собі перерву на чай. Він помітив, що в однієї з них синець під оком і набрякла щока, яку вона, попри густий макіяж, не змогла замаскувати. Доктор Річардс завів Гаррі у маленьку палату, яка зараз порожніла, там стояло ліжко та пара крісел.

      – Зніміть піджак. Медсестра зараз прийде.

      – Спасибі, – подякував Гаррі. – З нетерпінням чекатиму зустрічі з вами через рік.

      – Як тільки ми отримаємо результати аналізів із лабораторії, я повідомлю вам про це. Але здається, що вони не будуть надто відрізнятися від минулорічних.

      Гаррі СКАЧАТЬ