Привиди серед нас. Ксенія Циганчук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Єгора, Власта зовсім не здивувалася. Малá носилася з ним, мов з дитиною. Не тому, що вважала його милим красивим створінням.

      Це – кіт Єгора. І тим все сказано.

      Можливо, у Маркіза скоро з’явиться апетит? Із вгодованого кота він знову перетворювався на худого та нещасного. Таким, яким свого часу Єгор забрав його до себе, після того, як від нього відмовилися власники.

      Власта підійшла ззаду й обійняла доньку за плечі.

      – Мам! Не роби так більше! У мене мало серце з грудей не вистрибнуло! – обурилася малá, розвернувши стілець на колесиках і дістаючи з правого вуха безпровідний навушник.

      – А скільки я тебе просила не вмикати музику на повну гучність? – усміхнулася патрульна. – Шкідливо для вух, пам’ятаєш?

      – Мам, я вже доросла. Припини мене вчити.

      Катя дістала з лівого вуха навушник і склала обидва на столі. Нещодавно Артем подарував їй новіші з мікрофоном, проте дівчинка вперто користувалася саме цими. Їх їй презентував Єгор на минулий день народження. Інколи Власті здавалося, що ставлення доньки до Артема змінилося, проте щоразу, коли запитувала прямо, отримувала ухильну відповідь.

      – Ти була з Артемом? – донька вичікувально глянула на матір своїми великими сірими очима. Щоразу дивлячись у них, Власта згадувала колишнього чоловіка – зовнішністю Катя дуже подібна на батька.

      Донька виглядала змученою, під очима вже який день не сходили синці – Власта підозрювала, що дівчинка погано спить. Та хіба ж вона зізнається? На столі Власта зауважила розкидані зошити та підручники.

      «І що в цієї дитини на думці?»

      – Ні, я була на роботі. Склади все акуратно на столі, будь ласка… Ти вже вечеряла?

      – А коли я на тебе чекала? – звела малá ображений погляд. Не тому, що Власта, як завжди, повернулася пізно зі служби – до цього вже звикла. Чим старшою вона ставала, тим більше її дратувало, що матір постійно вчить, як треба робити.

      – Катю, не ображайся, що я пізно, – Власта сіла на ліжко, погладила кота. – Розслідування проходить непросто.

      – Щось дізналися? – Катя пересіла ближче до матері.

      – Ти знаєш, все глухо. Жодних зачіпок, – повела плечима.

      Ще раніше Власта вирішила не вдаватися у подробиці. Не розповідати ж дитині про частину трупа, яку сьогодні доставили до міськвідділу.

      – Єгор би щось знайшов. Неодмінно. Якби то він брався за справу. Він був крутий.

      – Знаю, сонце, – Власта обійняла доньку за плечі. – Він крутий.

      Обійнявшись, вони посиділи мовчки кілька хвилин, кожна думаючи про своє.

      – Може, сходимо у цирк? Бачила рекламу – скоро до міста приїжджає.

      – Мам, я тобі казала, я не ходитиму до цирку, у якому використовують тварин. Інша річ – ті, де самі люди виконують усі трюки, як «Цирк дю Солей»[8]. Ось це – я розумію. Ось це – цирк.

      – Вони ніколи СКАЧАТЬ