Привиди серед нас. Ксенія Циганчук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ після важких змін або ж морально підготуватися до наступних. Попереду на неї чекали дві нічні зміни, а також розслідування справи Єгора. Попри заборону Гусейнова, Кир’ях та Войтюк обіцяли тримати її в курсі справи. Та й сама вона не мала наміру пливти за течією.

      Збадьорившись планами, Власта почимчикувала до кімнати – збиратися. Краєм вуха почула кроки на сходовому майданчику. Як завжди в цей час, відчинилися двері сусідньої квартири, й голова сімейства – хлопець років двадцяти п’яти – побіг сходами донизу. За кілька хвилин його дружина поведе сина до дитсадка. Все знову затихло, проте ненадовго. Тепер Власта почула, як згори збігала такса, гавканням підганяючи господаря.

      Ця вранішня пора ніколи не була спокійною: хтось прямував на роботу, хтось на навчання. Рівне поки залишалося у жовтій карантинній зоні, тож плин життя практично не змінився. А якщо говорити відверто, то ніхто особливо не дотримувався карантинних обмежень.

      Власта завмерла: скидалося на те, що хтось постукав у двері. Здалося? Чи знову сусідський малюк не втримався від того, щоб не зачепити її помешкання? Поки матір зачиняла двері, той частенько бешкетував.

      Стукіт повторився. Націлений, упевнений і вимогливий. Отже, невипадковий.

      Власта здивувалася неочікуваному гостеві. Патрульна завмерла, дослухаючись. Усе повторилося знову, лише цього разу гучніше й ще більш вимогливо. Так, ніби хтось уперто наполягав, що йому зобов’язані відчинити.

      Власта здивувалася, коли всередині все стислося від напруги, а поза спиною пробіг неприємний холодок. Страх? Чого б це? Чому вона раптом злякалася якогось непроханого гостя?

      Зрештою, мусила визнати, що страшенно зраділа, коли стукіт припинився. Власта зачекала ще трохи: за дверима – лише тиша. Навшпиньках підійшла до дверей і дослухалася.

      Жодного шереху.

      Власта зітхнула з полегшенням, плечі її розслабилися й вона навіть слабко посміхнулася. Лише в думках зринало претензійне запитання: а чому ти, власне, так злякалася? Якби Власта могла побачити себе збоку, то ще більше б здивувалася: її обличчя побіліло як молоко.

      Коли патрульна вже розверталася від дверей, гучний неприємний стукіт укотре змусив підскочити від несподіванки. Розсердившись передовсім на себе, – за малодушність, – Власта швидко двічі повернула ключ і розчахнула двері.

      Від подиву в неї мало не відпала щелепа.

      Перед нею стояв блідий капловухий молодик із банькатими очима. До болю схожий на того, що зовсім недавно приніс до міськвідділу відтяту ногу. Він мовчки витріщався своїми порожніми очицями. Мимоволі у Власти зринуло питання: він її взагалі бачить? Однак чоловік дивився саме на неї. Відтак мовчки простягнув папірець, що тримав своїми кістлявими пальцями, і майже силоміць уклав їй у руку.

      Не вагаючись, Власта потягнула його за правицю, яка передавала послання, різко заламавши її йому за спину. Чоловік на диво не СКАЧАТЬ