Привиди серед нас. Ксенія Циганчук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ щось серйозне.

      За ним знехотя попрямувала Власта. Якусь мить вони здивовано витріщалися на те, що відбувається: усі бігли сходами донизу. За тридцять років роботи у поліції Кир’ях жодного разу не бачив такого ажіотажу.

      – Що трапилося? – гукнув він до Кулика – слідчий саме пробігав повз.

      Олег Кулик лиш квапливо озирнувся і загадково посміхнувся: спускайтесь – побачите.

      Цієї фрази виявилося достатньо, аби Женя та Власта без зайвих запитань приєдналися до натовпу, що мчав на перший поверх міськвідділу. Спустившись, обоє сторопіли, коли побачили, скільки людей зібралося перед виходом зі схиленими долі головами, немов щось роздивлялися на підлозі. Десь далеко з вулиці долинали гучні поліцейські сирени – без сумніву, машин було чимало.

      – Негайно криміналістів! – гукнув хтось із натовпу ошелешеним черговим, на вигляд зовсім молодим.

      Власта з Кир’яхом нахабно пробралися крізь людей. Мимоволі у Власти вирвався зойк, а оперативник смачно вилаявся, коли вони збагнули, у чому річ. Обоє вражено перезирнулися.

      На підлозі лежала чоловіча нога. На ній вони помітили приклеєну скотчем цидулку.

      Пізніше Власта та Женя довідалися: відрізану кінцівку привіз сюди невідомий. Він зайшов до міськвідділу, несучи на правому плечі щось загорнуте у чорну брудну тканину. Відтак спинився, уважно подивився на чергових, спокійно роздивився решту присутніх. Потім демонстративно розгорнув тканину, показуючи свій несподіваний дарунок. Поки закляклі від подиву правоохоронці німо витріщалися на відрізану ногу, чоловік спокійно вийшов і зник у невідомому напрямку.

      Його так і не знайшли.

* * *

      Рівне. Середа, 2 вересня 2020 року. 19:30

      Попри всі намагання зібратися з силами, її думки розбігалися урізнобіч – Власта страшенно картала себе за розгубленість. Патрульна перевела погляд на колег. Ті зосереджено вивчали записку.

      Стурбоване обличчя Кир’яха виглядало сірим, уздовж чола зібралися зморшки. Войтюк нервово кусав нижню губу, продумуючи наступні кроки. Завжди усміхнений і готовий пожартувати, цими днями він виглядав насупленим та сумним. Скидалося на те, що він схуд.

      Перед ними на столі лежав папірець з нерівними краями, який, очевидячки, вирвали з невеличкого блокнота. Кульковою ручкою з неякісним синім стержнем хтось нашкрябав коротке послання:

      «Хочете знати, хто убив Єгора Скляра? Розгадайте підказки».

      Кожен із них розмірковував над тим, що сталося, й жоден не знав, як порушити мовчанку. До того ж жоден не знав, що робити з отриманою інформацією.

      – Мені лише одне спадає на думку, – врешті озвався Кир’ях. – Цей псих так поспішав, що навіть не потурбувався про ручку, яка би добре писала. Ви можете розібрати, що це за літера? Її майже не видно. Так само, як і цю, – тицьнув пухким пальцем на те, що мало би бути літерою «д».

      – Та там і без того зрозуміло, що написано, – сухо відповіла Власта. – «Розгадайте».

СКАЧАТЬ