Самсон і Надія. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ парах підштанків і в плетеному светрі, надягнутому на теплу зимову сорочку.

      Однак виспатися не вийшло. За вікном тільки засірів березневий ріденький світанок, як у двері грубо загрюкали. Точно так, як напередодні, коли приходили червоноармійці реєструвати швейні машинки, що перебувають у приватній власності. Але тоді після грубого стукоту пролунав стукіт чемний – від удови двірника. Цього разу її поруч із тими, що стукають, схоже, не було.

      Похитуючись, Самсон вийшов у коридор, прочинив двері, і тут же його відштовхнули вбік, а до квартири щось занесли. Усе це відбувалося в напівтемряві. Електрики ще не було, як і сонця за вікном, а запалити свічку сонний господар квартири не додумався.

      Але він зауважив, що візитерами знову були військові червоноармійці у своїх мишачого кольору шинелях. Тупіт їхніх чобіт накопичувався в голові, викликав біль. Самсон притиснув під бинтом голу вушну раковину, відступив назад. І тут перед його обличчям спалахнув сірник, і хтось удивився в його очі. Цей хтось, низенький, примружений, здавався знайомим.

      – Здоров, пане! – сказав він. – Ми в тебе були, пам’ятаєш?

      Самсон кивнув.

      – Це поки що речі свої занесли, три ящики. Не чіпай! А пізніше заселимося! Нам командир папірець дав. Усе по закону!

      І він простягнув Самсону м’ятий клаптик паперу.

      У квартирі раптово стало тихо, але на вулиці за вікном заіржав кінь і почувся скрип коліс воза.

      Умиваючись, Самсон одягнувся. Спустився на перший поверх, постукав до вдови.

      Вона вже не спала, зустріла на порозі з гасовою лампою в руці, але до квартири не пустила.

      – Вони сказали, що до мене заселяться! – поскаржився Самсон.

      – Ну а що я можу, – зітхнула вона. – Може, у вашого татуся друзі які залишилися, що допомогти можуть?!

      – Гаразд, вибачте! – Самсон розвернувся, ступив на першу сходинку, вона жалібно скрипнула.

      Як тільки повернувся до квартири, дали електрику. Під стіною в коридорі стояли три військові ящики без замків. Він підняв кришку ближнього. Зверху лежала оксамитова портьєра. Самсон підняв її край і побачив срібний свічник, дерев’яні колодки для взуття, шевський молоток, коробку фотоапарата…

      Згадав про «папірець», отриманий від низенького червоноармійця. Прочитав: «Цим підтверджую, що червоноармійці Цвігун Антон і Бравада Федір призначаються на постій за адресою Жилянська, 24, квартира 3. Пожильці квартири зобов'язані їх годувати і забезпечити трьома змінами нижньої білизни, не рахуючи двох змін білизни постільної». Наприкінці: «Комісар» і нерозбірливий підпис, а поверх нього змащена печатка.

      Самсон зовсім знітився. «Чим же я їх годуватиму?» – задався він питанням.

      Перерахував «керенки», «думки» і карбованці, що залишалися в квартирі, знайшов іще кілька царських банкнот і монет. Царські, звичайно, у Києві вже давненько СКАЧАТЬ