Самсон і Надія. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ніскільки не здивувався, побачивши перед собою Самсона.

      – Ну, давайте-но подивимося ваше вухо! Проходьте! – запросив він хлопця до кабінету, кивнувши прислузі, що визирала з-за спини візитера.

      Знявши брудну пов’язку з його голови і гидливо кинувши її в кошик для сміття, він нахилився до оголеного вушного отвору.

      Самсон зауважив, що в руках лікаря з’явилася лупа на перламутровій ручці.

      – Так-так-так, – закивав задумливо Ватрухін. – Заживає як на студенті! – мовив повагом він, немов сам здивувався цьому відкриттю. – Тепер уже можна без бинта. Я маззю оброблю, а там…

      – А можна ще разок забинтувати? – попросив Самсон.

      – Чому ж не можна, можна! Але ж необов’язково! Тепер треба, щоб рана дихала!

      – Таж сиро й холодно! – розгублено мовив Самсон. – Ну, і якщо по правді, боюся я без вуха по вулиці ходити. Це ж на очах у всіх!

      – Гаразд, гаразд, – лікар махнув рукою. – Не подумайте, що мені бинта на вас шкода! Хоч тепер і не купиш! Старими запасами живу! А слух як? Давайте-но гляну, хоч і не фахівець!

      Перед тим як забинтувати наново голову, лікар з силою обома руками повернув її оголеним вушним отвором до вікна.

      – Видимих пошкоджень немає. Чуєте ж добре?

      Самсон зітхнув:

      – Іноді здається, що занадто добре! Навіть заснути важко!

      – Ну це, братику, тому, що тепер у вас слух цим вушним отвором всеспрямований, а не такий, як лівим! Вухо ж нам дано не тільки для того, щоб чути, а перш за все, щоб прислухатися! Спрямований слух – він виділяє з шумів життя те, що нам треба, а всеспрямований – засмічує увагу. Втямили?

      Самсон кивнув.

      – У домі хтось є, хто може наново перев’язати?

      Хлопець похитав головою.

      – Ну в усякому разі завжди можете до перукаря з бинтом прийти, вони вміють! І я б радив раз на два дні цей бинт прати! Тоді на кілька тижнів вистачить!

      – А можна вас про очі запитати? – наважився Самсон.

      – Ну чого ж, запитуйте!

      – Мені деякі предмети тепер червонішими ніж зазвичай бачаться… Я ось і на свічку, що горить у церкві, дивився. Знаю, що в неї вогонь жовтуватий, а бачу червоний!

      Знову в руках у лікаря збільшувальне скло з’явилося.

      – Давайте-но у вікно подивіться!

      Втупився Самсон у немите вікно, на яке зовні мокрі сніжинки осідали й відразу ж униз повзли, за собою сірий брудний слід тягнучи.

      – А очі не щипають? – поцікавився лікар.

      – Щипають трохи.

      – Плями якісь у вас на сітківці… Червонуватий бруд… Зараз промиємо!

      Відійшов він до медичної металевої шафи з білими емальованими ребрами. Цокнули дверцята.

      – Тепер у стелю дивіться! – наказав Самсону.

      Задер хлопець голову. Широко очі розплющив.

      – Ой СКАЧАТЬ