.

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ неможливо, незважаючи на те, що наполягав: «Якнайменше, будь ласка». Після того як на щоки намазали щедру порцію крему, чоло і підборіддя вимастили пудрою, гримерка запитала:

      – Мені видалити кілька сивих волосків?

      – Певна річ, ні! – вигукнув Гаррі.

      Вона виглядала розчарованою й задовольнилася підстриганням брів.

      Щойно гість звільнився, Енн провела його до зеленої кімнати, де Гаррі міг спокійно посидіти у кутку, поки зірка фільмів категорії «б», чийого імені він не вловив, розповідала уважній аудиторії, як знімалася у сцені з Полом Ньюменом. О сьомій двадцять двері відчинилися, й Енн з’явилася знову, щоб виконати свою найважливішу функцію дня:

      – Час відвести вас до студії, Гаррі.

      Він схопився і пішов за нею довгим коридором. Чоловік занадто нервував, аби щось казати, та вона, здається, звикла до такого. Жінка зупинилася біля зачинених дверей, над якими блимала вивіска: «Не заходити, коли світиться червоне». Коли світло спалахнуло, вона відчинила важкі двері й провела гостя до студії розміром із авіаційний ангар, заповнений вогнями рампи та камерами, де технічні працівники та персонал метушилися туди-сюди під час рекламної паузи. Гаррі посміхнувся глядачам студії, котрі, судячи з порожніх виразів на їхніх обличчях, явно не здогадувалися, хто він такий. Письменник звернув увагу на ведучого Метта Джейкобса, який сидів на канапі, схожий на павука, що чекає, коли прилетить муха. Один асистент передав йому примірник «Дядька Джо», а другий припудрив носа. Джейкобс поглянув на обкладинку, перш ніж прочитати на задньому клапані біографію автора. Нарешті він повернувся до переднього клапана і прочитав анотацію. Цього разу Гаррі був готовий. Поки він чекав, що його підведуть ближче, уважно вивчав свого інквізитора. Здавалося, Джейкобс за останні двадцять років не постарів ні на день, хоча Гаррі підозрював, що це заслуга макіяжу, який дозволяє кинути виклик плину часу. Чи йому підтягували обличчя?

      Керівник студії запросив Гаррі підсісти до Джейкобса на канапі. З ним привіталися: «Доброго ранку, пане Кліфтон», але потім господаря студії відволікла записка ще одного помічника, яку поклали перед ним.

      – Шістдесят секунд до ефіру, – почувся голос звідкілясь згори.

      – Де це буде? – запитав Джейкобс.

      – Сторінка з’явиться на камері номер два, – повідомив менеджер згори.

      – Тридцять секунд.

      Це була мить, коли Гаррі завжди хотів підвестися і вийти зі студії. «Дядько Джо», «Дядько Джо», «Дядько Джо», – повторив він собі під ніс. «Не забувайте постійно повторювати назву книги, – нагадував йому Аарон, – бо на обкладинці не ваше ім’я».

      – Десять секунд.

      Гаррі ковтнув води, коли перед його обличчям з’явилася рука, що показувала п’ять розчепірених пальців.

      – П’ять, чотири…

      Джейкобс кинув свої нотатки на підлогу.

      – Три, два…

      Він поглянув СКАЧАТЬ