Надходить та година. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ котиться світ? – скривився адмірал. – Будемо сподіватися, що я не доживу до жінки на посаді прем’єра.

      – Будемо сподіватися, що доживете, – лагідно поглянула на свого улюбленого директора голова правління. – Адже світ рухається вперед, і, можливо, вам також не завадило б.

      Емма поглянула на годинник.

      – Ще якісь питання?

      Секретар компанії кашлянув на знак того, що має щось сказати правлінню.

      – Пане Вебстер, – Емма відкинулася на спинку крісла, усвідомлюючи, що це не той, хто любить поспішати.

      – Мені здається, варто повідомити правлінню про те, як леді Вірджинія Фенвік розпорядилася своїми сімома з половиною відсотками акцій компанії.

      – Але я думала… – почала було Емма.

      – Її акції зареєстровані на ім’я нового власника.

      – Але я думала… – повторила Емма, глянувши на свого сина.

      – Це, мабуть, була приватна операція, – пояснив Себастьян. – Але можу запевнити, що її акції ніколи не з’являться у відкритому продажі. Якби вони були доступними, мій брокер негайно купив би їх від імені «Фартинґса», а Хакім Бішара став би членом нашого правління як представник банку.

      Усі в кімнаті заговорили водночас, ставлячи лише одне запитання.

      – Якщо акції придбав не Бішара, то хто?

      Секретар компанії зачекав, поки директори вгомоняться, перш ніж відповісти на їхній колективний лемент:

      – Пан Десмонд Меллор.

      Здійнявся неабиякий галас, який вдалося втихомирити лише завдяки суворому втручанню Себастьяна:

      – У мене є відчуття, що Меллор не повернеться до ради директорів. Це було б занадто очевидно й не відповідало б його меті.

      Емма зітхнула з полегшенням:

      – Гадаю, він обере когось іншого, щоб представляти свої інтереси. Когось, хто ніколи раніше не сидів у правлінні нашої компанії.

      Усі погляди тепер були прикуті до Себастьяна. Але лише адмірал запитав:

      – І хто, на твою думку, це може бути?

      – Едріен Слоун.

      7

      Чорний елегантний лімузин припаркувався біля «Sherry-Netherland»[11]. Шикарно вдягнений шофер відчинив задні дверцята, коли Гаррі вийшов із готелю. Він усівся на заднє сидіння, ігноруючи ранкові газети, акуратно складені на поличці з напоями навпроти нього. «Хто може пити у такий час уранці?» – дивувався Гаррі. Він склепив повіки і спробував зосередитись.

      Гаррі кілька разів торочив Аарону Гінзбурґу, що йому не потрібен представницький лімузин, щоб переїхати з готелю до студії, жовтого таксі було б достатньо.

      – Це частина послуги, яку програма «Сьогодні» пропонує своїм головним гостям.

      Гаррі поступився, хоча й знав, що його дружина цього не схвалила б: «Екстравагантне марнотратство грошей компанії, яке виявило б керівництво Ен-бі-сі, якби його очолювала Емма».

      Гаррі згадав, як уперше з’явився в американській СКАЧАТЬ