Три мушкетери. Александр Дюма

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Потім королева повернулась?

      – Так, але тільки для того, щоб узяти скриньку з рожевого дерева, прикрашену її вензелем, і знову вийшла.

      – А коли вона повернулася, скринька була при ній?

      – Ні.

      – Чи відомо пані де Ланнуа, що було в цій скриньці?

      – Так. Діамантові підвіски, подаровані королеві його величністю.

      – І вона повернулася вже без скриньки?

      – Так.

      – Пані де Ланнуа гадає, що королева віддала підвіски Бекінгему?

      – Вона в цьому впевнена.

      – І на чому ґрунтується її впевненість?

      – Удень пані де Ланнуа, як камер-фрейліна королеви, шукала скриньку і, вдавши, що стурбована її зникненням, зрештою спитала королеву, чи не знає вона, куди поділася скринька.

      – А що королева?..

      – Королева дуже зніяковіла і сказала, що напередодні вона зламала одну з підвісок, тож мусила віддати її своєму ювелірові, щоб той полагодив.

      – Треба зайти до королівського ювеліра і переконатися, чи так це насправді.

      – Я вже був там.

      – І що сказав ювелір?

      – Ювелір ні сном ні духом не знає ні про які підвіски.

      – Чудово, Рошфоре! Отже, не все ще втрачено і, можливо… можливо, на нас чекає перемога.

      – Я певний, що геній вашого преосвященства…

      – …зможе виправити усі дурниці, які накоїв його шпигун, чи не так?

      – Саме це я й хотів сказати, якби ваше преосвященство дозволили мені закінчити мою думку.

      – Ви вже знаєте, де переховувалися герцогиня де Шеврез та герцог Бекінгем?

      – Ні, ваша світлосте. Мої сищики не змогли нічого рознюхати.

      – А я знаю.

      – Ви, ваша світлосте?

      – Так. У всякому разі, догадуюсь. Один з них весь час перебував у будинку номер двадцять п’ять на вулиці Вожирар, другий, або друга, в будинку під номером сімдесят п’ять на вулиці Лагарп.

      – Чи бажає ваше преосвященство, щоб я наказав арештувати їх обох?

      – Гадаю, що вже пізно. Вони, скоріше за все, встигли звідти втекти.

      – І все-таки, не зайве було б перевірити…

      – Візьміть із собою десяток моїх гвардійців і обшукайте обидва будинки.

      – Слухаюся, ваше преосвященство.

      І Рошфор вибіг з кабінету.

      Залишившись один, кардинал на якусь мить поринув у роздуми, потім подзвонив утретє.

      На порозі з’явився той самий офіцер.

      – Приведіть арештованого! – наказав кардинал.

      Пана Бонасьє знову ввели до кабінету. Офіцер за знаком кардинала вийшов.

      – Ви обдурили мене, – суворо мовив кардинал.

      – Я? – вигукнув Бонасьє. – Щоб я обдурив ваше високопреосвященство!..

      – Ваша дружина, йдучи на вулицю Вожирар і на вулицю Лагарп, заходила зовсім не до торговців полотном.

      – А до кого ж вона заходила, Боже правий?

СКАЧАТЬ