Будинок на Аптекарській. Ольга Саліпа

Чтение книги онлайн.

      Вхідні двері рипнули, і жінка помітила тінь, що прошмигнула кудись далі.

      – Стефане, зайди! – твердим голосом розрізав тишу Людвіг.

      У кімнату, не знімаючи кашкета, нехотя увійшов підліток років чотирнадцяти.

      – Ти де був?

      – Та так, – дивився той батькові просто у очі. Від хлопця різко пахло куривом.

      – На тому тижні тебе зловили за вимінюванням у солдатів тютюну. Чого чекати тепер?

      – Я вже дорослий, – гмикнув той. – Та й там солдати не дуже старші за мене.

      – Якби тобі так хотілося палити, то міг би просто купити тютюн у найближчій крамниці.

      – Так нецікаво, – посміхнувся той на всі зуби.

      Людвіг стиснув кулаки до білої шкіри:

      – Ти поводишся негідно. Відкладемо цю розмову. Знайомся – це Михайлина. Вчора ми пошлюбилися.

      Стефан не сказав нічого, хіба окинув жінку поглядом з голови до ніг.

      – Вибач, – поклав їй руки на плечі Людвіг. – Трохи маю з ним клопоту. Такий складний вік, розумієш.

      – Нічого дивного, – ледве стримувала тремтіння, яке викликав його дотик. – Таке пережити… Дасть Бог – він звикне.

      Євка прибігла й повідомила, що вже нагріла води на вмивання, далі подадуть вечерю, а купатися господарі будуть вже по тому, бо приготувати стільки теплої води до їх приїзду не встигли.

      Людвіг показав Михайлині їхню спально – не дуже простору, але красиво обставлену меблями з грубого дерева. Посередині кімнати стояли ночви з теплою водою. Михайлина зняла дорожній костюм і полила з кухля на шию – вода змила не лише дорожню пилюку, але й втому. Дістала зі скрині, яку вже встиг хтось перенести із повозу, просту сіру сукенку й одягла її. Переплела волосся і кинула погляд в дзеркало. Просто за нею стояв Людвіг. Аж підстрибнула з несподіванки.

      – Ти мене налякав.

      – Пробач. Не міг відірватися від того, що бачив. СКАЧАТЬ