Листи до Феліції (1914–1917). Франц Кафка
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Листи до Феліції (1914–1917) - Франц Кафка страница 8

СКАЧАТЬ rel="nofollow" href="#n12" type="note">[12] і кузина, ще зустріли інших знайомих, а зараз, оскільки після цього незвичного для мене заняття я сідаю (в останні роки я, справді, вдень прогулююсь один або з Феліксом, іншим Феліксом), отже, я сідаю, аби написати Тобі, і я помічаю, що зовсім не обдумую листа, а під час усієї прогулянки, у трамваї, у Баумґартені[13], біля ставка, коли слухав музику, їв хліб з маслом (я з’їв навіть одну скибку хліба з маслом після обіду, одне неподобство за іншим), дорогою додому постійно думав лише про Тебе, про Тебе одну. У душі я настільки єдиний з Тобою, що з цим не може зрівнятися жодне благословення рабина.

      У газету я подам оголошення[14] лише завтра – на вівторок. Завтра мій начальник повертається з відрядження, і я не хотів би, щоб оголошення з’явилось у газеті раніше, доки я особисто не скажу йому про це. У середу Ти отримаєш газету. Звичайно, про це вже знають майже всі, кого це стосується. Що ж сказали Твої друзі й знайомі, чи багато з них пліткували про це з перукарем? А втім, тепер так буде завершуватися кожен лист – я думаю, що Тобі варто незабаром приїхати. Коли ж, Ф., коли ж?

Твій Франц

      Напиши мені, будь ласка, одразу про головні болі.

      20 квітня 1914 року, Прага

      До Феліції Бауер

      Моя кохана, зараз ввечері я прийшов додому – безглуздо тинявся, на тенісних майданчиках, на вулицях, у конторі (чекав, що там, можливо, буде вістка від Тебе) – і ось знаходжу Твого листа. Я не в змозі щось робити, якщо не маю вістки від Тебе, я був, справді, не в змозі подати невелике оголошення в газету, дарма що це все ж можливо, оскільки я розказав про це начальнику. Але я не зміг, між іншим, цього також не було і в газеті «Berliner Tageblatt».

      Я навіть вже не пам’ятаю, чим я останнім часом був так зайнятий, не було нічого дуже важливого. За неважливим минають дні, і сьогодні не виняток. Що за тимчасове життя без Тебе!

      Звичайно, я бачуся з Максом, навіть щодня. Тільки ми, якщо придивитися, вже не такі й близькі одне одному, якими були раніше, і то – лише час від часу. (Ніколи ми не були такими близькими одне одному, як у подорожах, почекай, найближчим часом я надішлю Тобі дві літературні дрібнички з наших подорожей, одну стерпну від мене та одну зовсім нестерпну, написану нами обома[15]. Я не обіцяю сім мішків гречаної вовни, як це робиш Ти стосовно листа до моєї матері, про поштово-рекламні марки для начальника, про газету «Berliner Tageblatt» і про розірвання договору з лікаркою для мене. Я теж обіцяю сім мішків гречаної вовни, але моєї вовни зовсім не так багато). Ми (ще раз, задля впевненості: Макс і я) з моєї вини більше не такі близькі, він не відчуває цього у своїй щирості й присвятив мені свій новий роман «Шлях Тихо Браге до Бога»[16], одну зі своїх найособистіших книг, болючу, вистраждану історію.

      Але й моя вина не є, власне, виною або є нею лише незначною мірою. Я незрозумілий Максу, і там, де я йому незрозумілий, він помиляється. Останнім часом я попри всю зовнішню балакучість (цю ваду Ти ще не знаєш, і в Тебе самої її немає, і за це я кохаю Тебе теж) стаю все замкнутішим, СКАЧАТЬ



<p>13</p>

Баумґартен – один з найстаріших і найбільших парків у північно-західній частині Праги. Чеська назва – Стромовка.

<p>14</p>

Ідеться про офіційне оголошення про заручини, яке належало опублікувати одночасно з боку нареченого і нареченої. Скромне оголошення від Кафки з’явилося лише в п’ятницю, 24 квітня 1914 року в газеті «Prager Tageblatt»: «Д-р Франц Кафка, віцесекретар Товариства страхування працівників від нещасних випадків у Празі, оголошує про заручини з фройляйн Феліцією Бауер з Берліна».

<p>15</p>

Ідеться про два коротких літературних твори – «Ріхард і Самуель» і «Аероплани в Брешії», написані Францом Кафкою і Максом Бродом разом під час однієї з їхніх подорожей.

<p>16</p>

«Шлях Тихо Браге до Бога» – роман Макса Брода, який уперше був опублікований у щомісячнику «Die Weißen Blätter» (січень – червень 1915), а 1916 року з’явився друком у видавництві Курта Вольфа. Роман має присвяту: «Моєму другові Францу Кафці».