Історія Флоренції. Державець. Никколо Макиавелли

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Оскільки серед членів нової синьйорії був один його недруг, він був звинувачений перед лицем капітана у підбурюванні народу до бунту. Поки тривало слідство у його справі, народ знову озброївся і, підійшовши до будинку Джано, запропонував йому свій захист від синьйорів і від його ворогів. Джано зовсім не хотів ні скористатися цим виявом народної любові, ні віддавати своє життя в руки посадовців, бо побоювавсь як непостійності перших, так і зловмисності других. І от, щоб не дати ворогам своїм можливості нашкодити йому, а друзям завдати збитків державі, він вирішив піти у вигнання і таким чином поступитися заздрощам недругів, позбавити співгромадян страху, який вони до нього відчували, і покинути місто, яке, тяжко працюючи і з небезпекою для життя, звільнив від ярма можновладців. Отже, вигнання його було добровільним.

XIV

      Після того як він пішов, нобілі знову дістали надію завоювати колишнє становище. Вирішивши, що джерело їхніх лих у розз’єднанні, вони цього разу змовились і послали двох делегатів до Синьйорії, яку вважали до себе прихильною, просити про хоча б часткове пом’якшення спрямованих проти них законів. Щойно про це стало відомо, пополани відчули тривогу, бо Синьйорія і справді могла вдовольнити бажання нобілів: розходження між бажаннями нобілів і побоюваннями пополанів призвели до збройних сутичок. Нобілі під командуванням месера Форезе Адімарі, месера Ванні деї Моцці і месера Джері Спіні закріпились у трьох місцях – у Сан Джованні, поблизу Нового ринку й на п’яцца деї Моцці. Пополани, яких було значно більше, зійшлися під своїми прапорами біля Палацу синьйорів, що був тоді неподалік від Сан Проколо. Ставлячись до синьйорів з підозрою, вони послали до них шістьох своїх представників, аби з ними засідати. Поки обидві сторони готувалися до двобою, дехто з пополанів і з нобілів разом із деякими духовними особами, що мали добру славу, вирішили добитися примирення. Нобілям вони нагадали, що коли їх позбавили колишньої шани та видали закони проти них, то причиною цього були їхні зверхність і надзвичайно погане управління; що озброюватися тепер, аби силоміць повернути собі те, що в них відняли через чвари й негідну поведінку, означало б для них згубити батьківщину і ще погіршити власне становище; що пополани і численністю, і багатством, і навіть силою своєї ненависті перевищують їх; і що, нарешті, їхня горезвісна нобільська гідність, що нібито підносить їх над усіма іншими людьми, за них битися не буде, і коли дійде до бою, залишиться тільки словом, геть недостатнім для того, щоб їх захистити. Але народ вони закликали зрозуміти, що надзвичайно необережно висувати найгостріші вимоги, а ворогів доводити до відчаю, бо хто не сподівається на благо, той не злякається зла; що цей нобілітет – той самий, який під час воєн із ворогами Флоренції уславив своє місто, і що тому недобре і несправедливо переслідувати його так запекло; що нобілі легко змирились із тим, що втратили в республіці всі головні посади, та, звісно, не могли знести того, що СКАЧАТЬ