Катерина Білокур. Ю. І. Коляда

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ та зеленіюще», – відмічав О. Гончар, – на фантазію квітів, що в’ються десь по тину біля хати чи на польовім межівнику. Богданівка дарувала дівчині свої радощі й смутки, поезію барвистих свят і нещадну суворість селянських буднів, і рідна ж Богданівка пробудила в юній душі сільської дівчини неспокій митця, жагу творчості, нестримної сили потяг до «того святого малярства».

      Саме тут, у Богданівці, вона писала поетичні, проникливо-ліричні, настояні на солоних сльозах самотності, листи, які своєю кришталевою чистотою возвеличують її мистецький чин. Настав час, коли полтавська Богданівка, як писав О. Гончар, стала мистецькою столицею Катерини Білокур. Звідси, з біленької селянської хати, рушила у великі світи творчість народної художниці, прийшла у світ її малярська поезія, сповнена фантастичної краси.

      Спершу її картини побачила Полтава, потім Київ, Москва, а згодом і Париж. Біля них юрбилися відвідувачі на міжнародних виставках: хто ж авторка цих дивоглядних полотен? Звідки такий художній талант у простої української жінки, таке тонке естетичне чуття, звідки ця казкова, щедра буйність уяви?

      Розділ четвертий. Чорнобриве дівча

      Катерина Білокур. Вібраційне число її імені – 3 – зв’язок із космосом, Богом. Вібраційне число прізвища – 8 – уміння формувати події. За квадратом Пітагора – сильна особистість, великий енергетичний потенціял, високий рівень мислення та інтуїції. Нічого для буденної суєти суєт. Енергія вогню: «духовный чин ей полезнее мирского» (Брюс). Згідно з друїдами: граб – великий естет і мрійник, який бачить себе дуже високо і розуміє свою обраність. Її сутність – перемога. Чим більше перешкод на шляху виконання програми, тим більший опір і бажання перемогти. Чим менше на її шляху учителів і попечителів, тим оригінальнішим і неповторнішим буде її «урожай» – результат програми, енергії своєї праці, який мистецтвознавці ніяк не можуть запхнути у яку-небудь шухлядку. Генії – не для шухлядок.

Історик мистецтва і художник, директор Полтавського художнього музею Кім Скалацький[5]

      У далекій і теплій Італії, неподалік від чарівної Флоренції, у сім’ї хлібороба народився хлопчик. Із самого дитинства у ньому жило непереборне бажання – малювати. Якось він випасав свої вівці й охоплений нестримним прагненням малював на плескатому камінні гострим камінцем обриси овець, скель, постаті людей. Юного вівчарика зустрів по дорозі славетний художник Чімабуе і, вражений його малюнками, забрав у батьків до себе в науку. Незабаром учень перевершив учителя. Так виріс один із велетнів світового мистецтва, батько європейського живопису – Джотто.

      У селі Богданівці Пирятинського повіту Черняхівської волості Полтавської губернії (нині Яготинський район Київської області), зануреному серед полтавських ланів у зелень садків, гущавину городів, кучерявість квітів, у день святої великомучениці Катерини, 24 листопада (7 грудня) 1900 року, народилося чорнобриве дівчатко, якому випало згодом уславити свій СКАЧАТЬ