Катерина Білокур. Ю. І. Коляда

Чтение книги онлайн.

      Особливо привертають до себе увагу світло-сині зорі квітів цикорію. Це Петрів батіг. Його довге стебло майже безлисте, і якщо ним змахнути – то воно свистить, як справжній батіг. У народі назву цієї квітки пов’язували з ім’ям апостола Петра – учня Ісуса Христа. Цього святого вважали покровителем полів. Народ вірив, що апостол Петро, йдучи межею, хльоскає стеблинкою цикорію, як батіжком. А комахи, що сидять на колоссі, злітають від того звуку догори і не сміють шкодити хлібам.

      З давніх-давен шанують на Україні синьоокий барвінок – вічнозелений смарагд, що в’ється навіть під крижаним снігом, тому і є він символом вічного життя, міцного кохання, щасливого шлюбу. Ця квіточка часто царює у весільних обрядах. Барвінок також є символом краси, здавна вважалося, що рослина дарує дівчині вроду.

      Одна з легенд розповідає, що колись чужоземець побачив українську дівчину й палко в неї закохався. Навіть ставши перед Богом по смерті, попросив Творця пустити до коханої ще раз. І той повернув його на землю квіткою барвінку, який вився всюди, де ступала нога милої, а по смерті – виріс на її могилі. А називається барвінок хрещатим від слова «хрест», бо його стебла перехрещуються одне з одним. Листки зелененькі, продовгуваті й вічнозелені, квіти блакитні, ніби зірки. Ця квітка є чоловічим символом, образом хлопця – барвінок то вродливий, статний парубок:

      Барвінок, до речі, ніколи не викидали на смітник, а тільки у воду, щоб не загинув від спраги.

      Збираючи зілля, наші предки стиха співали пісню або шепотіли замовляння, називали в заклинаннях ім’я хворого, для кого були призначені трави. Іноді залишали довкола себе гроші, цілували зібрані трави або землю. Словом, дякували землі за магічну силу трав, коріння і ягід. Із зібраного зілля готували відвари, настої або перетирали їх на порошок.

      Магічними функціями народ наділяє чебрець – українське «євшан-зілля». Для українця саме ця рослина є символом Батьківщини. Її брали з собою, від’їжджаючи на чужину, як згадку про рідний край. Трава чебрецю має надзвичайний аромат, що зберігається довгий час, навіть висушена трава дає ніжні пахощі степу, коли тліє.

      В Україні донині під час церковних служб традиційно підкурюють чебрець: вважається, що це приносить добробут і благополуччя в родині. Чебрець, полин, м’ята, чорнобривці, ромашка, материнка в поєднанні створюють чарівний і неповторний запах, який надає оселі затишку, спокою. Раніше такі пучки клали на покуті та в узголів’ї ліжка.

      Без краси квітів люди не уявляли життя, вони берегли та любили цей безцінний дар природи, що з давніх давен уособлює красу України та духовну міць її народу.

      Розділ другий. Квітковий рай Катерини Білокур

      А квіти я буду малювати і малювати, бо я так люблю над ними працювати, що й слів не знайду, аби висказати СКАЧАТЬ