Ґардаріка. Таємниця забутого світу. Вероніка Мосевич

Чтение книги онлайн.

      Побачивши кузину, Реґнвальд приклав праву руку до грудей і вклонився до пояса. Це означало, що він усім серцем відданий принцесі. Дівчина під’їхала до нього і подала правицю. Хлопець, не випускаючи руки, допоміг їй зіскочити з коня, обійняв і губами доторкнувся до щоки.

      Вони неголосно розмовляли, йдучи до кінця табору, де стояв намет, навколо якого готувалася їжа на розкладених вогнищах. Смачно пахло смаженим м’ясом, вареною у великих казанах ухою і в’яленою рибою, якої за день рибалки наловили вже таку кількість, що можна було не тільки нагодувати сьогодні хлопців, а й частину закоптити для далекої подорожі. Адже ж приготуватись до походу потрібно як слід. На щастя, ріка під боком та й у лісі багато дичини.

      Поки Гео розмовляв з хлопцями і щось їм пояснював, принцеса присіла біля вогнища, взяла обстругану гілку, поворушила вугілля, і воно озвалося шипінням. Кузен стояв поруч.

      – Ти собі не уявляєш, Реґі, як я хотіла б поїхати з вами! Мені вас так бракуватиме!.. Що я робитиму тут сама?! – з непідробним сумом сказала вона.

      – Ну що ти, дівчинко? Є тисячі справ, які ти повинна зробити. Твій батько організовує цей похід для тебе, – мовив до неї Реґнвальд.

      – Ти вважаєш це правильним? – запитала тихенько.

      – Все, що робить твій батько, є завжди правильним. Хіба у тебе виникли якісь сумніви? – пронизливо дивлячись їй у вічі, запитав кузен і присів поруч.

      – Вони розвіялись, як дим від вітру. Якщо я сьогодні зранку ще сумнівалася, чи виходити заміж за Ярослава, то зараз із абсолютною впевненістю можу сказати, що тепер уже нічого не знаю. Що я маю робити? Як робити? І взагалі, у мене голова крутиться від тисяч запитань, – з погано прихованим сарказмом мовила дівчина.

      – Чому? – звернувся до неї Реґнвальд.

      – Я його бачу тільки другий день, а цей князь уже двічі врятував мені життя, – сказала, оглядаючись і шукаючи поглядом героя своєї розповіді.

      – Як так сталося? – поцікавився кузен.

      – Того першого дня, коли я поверталася від Одина, він порубав на шматки велетенського змія, який, мабуть, міг би мене цілу проковтнути!

      – О боги! Жах який! Краще б ти мені цього не розповідала. От тому-то і люди зникають, – не на жарт розхвилювався кузен.

      – Вірогідно, що так, – погодилась із ним принцеса.

      – Ну, то він тепер твій захисник, – усміхнувся Реґнвальд.

      – Виходить, що так… – погодилась дівчина. – А сьогодні врятував мене з виру, що утворився в ріці!

      – А туди тебе як занесло?! Не вірю своїм вухам! Так багато всього з тобою трапилось! А я нічого не знав, – сказав кузен, схопився за голову обома руками і похитав нею.

      – Вода після дощів піднялась так високо! Я й не думала, що там може бути глибоко! Бездиханну, він повернув мене в цей світ! Душа моя в той час була дуже далеко звідси… – загадково мовила Інґіґерд.

      – Де? – СКАЧАТЬ