Канікули для Інформи. Олександр Есаулов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ знову повернувся до своєї дівчини й щось зашепотів їй на вушко, від чого її очі заблищали в напівтемряві затишного куточку.

      – Спасибі вам.

      – Нема за що, – не обертаючись промовив юнак.

      – Агов! Ось що, – зненацька подала голос дівчина. – В автобуса на дверцятах, здається, ручка обламана, і на ній чорний замочок висів. Я точно бачила.

      – Стривайте, – Чипсетузяв Сергія за руку. Він, нарешті, зрозумів, до чого хилив Сергійко, – а дівчину в жовтій футболці ви бачили?

      Юнак мовчки похитав головою.

      – Тобто машина поїхала, а дівчини не було?

      – Виходить, що так…

      – Спасибі. І вам велике спасибі, – подякував офіціантові Сергійко. – Йдемо, тут ми більше нічого не довідаємося.

      Вийшли на вулицю. Передусім подивилися туди, де залишили Дроника. А раптом?.. Але Дроник стояв один. Він з такою ж надією дивився на Сергія й Чипсета.

      – Ну? – ще здаля запитав він.

      Чипсет сумно похитав головою.

      Розділ 4

      Друзі старі та нові

      – Треба терміново зв'язатися з Великим Процесором, – сказав Чипсет.

      – їдьмо до мене, – запропонував Сергійко.

      Усі троє поспіхом пішли до метро.

      «Які тут можуть бути сумніви? – міркував дорогою Сергійко. – Інформу викрали. Але хто ж міг довідатися, що вона принцеса? Як це змогли зробити серед дня та ще й так, що ніхто нічого не помітив? Хто це зробив? Якщо ми довідаємося, хто це зробив, то, може, тоді стане зрозуміло, де її шукати? І навіщо її вкрали?»

      – Що я скажу Великому Процесорові? Він же мені довірив принцесу, а я… – бідкався Чипсет.

      Дроник ішов мовчки. По тому, як одразу почорніли й ввалилися його очі, було зрозуміло, що він теж страшенно переживає.

      – Може, це помста Макровіра? – припустив Сергійко. – А може, за неї хочуть зажадати викуп?

      – Макровіра розклали в цифру одразу ж після перемоги. Ти просто не в курсі справи. Він уже нікому не зможе помститися. Його просто не існує.

      – Немає його – є інші віруси, які не проти попсувати кров Великому Процесору.

      – Усе може бути, – погодився Чипсет, – тільки не так просто перебратися з віртуального світу до фізичного. Та й потрібно знати, що Інформа відпочиває саме тут. Ти хоч комусь говорив про це?

      – Ти що? – Сергійко рішуче мотнув головою. – Та мене б узагалі за психа сприйняли. Принцеса? Із Заекрання? На гостину? Яка принцеса? Якого Заекрання? А ви? Може, хтось з вас випадково десь щось бовкнув?

      – Кому? Кому бовкнув? – з тугою запитав Дроник.

      – А випадковість виключається?

      – Випадковість ніколи не виключається… – похмуро прокоментував Чипсет.

      – А може, її на органи вкрали? – міркував Сергійко вголос.

      – Як це? – не зрозумів Чипсет.

      – Ну, якщо комп'ютер ламається, ти ж у ньому зіпсовані частини СКАЧАТЬ