Канікули для Інформи. Олександр Есаулов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ крім старого мотлоху в шафі нічого не було. Для надійності старі ганчірки вигребли на підлогу, а потім купою знову закинули в шафу. Лисий зазирнув в обидві комори, двері яких виходили у коридор, – нікого. Більше в коридорі шукати було ніде.

      – А ну, – Лисий відкрив двері до кімнати, – давай пошуруємо далі.

      Тільки за трійцею зачинилися двері, як з шафи безшумною тінню ковзнула гнучка фігурка дівчини. Це була Інформа. Подивившись на дошку, якою вона раніше підперла двері, принцеса переборола спокусу повторити той самий трюк, розуміючи, що Лисий одразу зметикує вистрибнути у вікно, до чого не додумався товстун. Тримаючи в руках туфлі, нечутно ступаючи підлогою, а потім холодними сходами, вона вискочила на вулицю, перебігла дорогу й заглибилася в ліс. І хоча у вечірньому лісі дівчині було страшнувато, але вона чула міркування Лисого щодо, власне, її страху і розуміла: там її шукатимуть в останню чергу.

      За кілька хвилин на ті ж сходи вискочила зла й похмура трійця.

      – Ну? Що ти тепер казатимеш? – переможним тоном запитав Товстий у Лисого.

      – Я? Що я казатиму? Йолопи! Думайте, що ви казатиме! – рикнув у відповідь Лисий, усе ще потираючи то бік, то голову.

      – Косьці? – презирливо перепитав Товстий. – Та пішов він… Разом зі своїм шмаркачем Геричем.

      – Косьці? Ні, не Косьці, і тим більше не Геричу. Відповідати ви будете цьому… чорному… як там його? Макровіру! А з ним жарти погані, – похмуро відказав Лисий. Відчувалося, що Лисий теж побоюється того чорного чолов'ягу.

      – А це що за один? – поцікавився Довгий.

      – Не знаю. Тільки зайшов я до Коськи, а він Герича холодною водою ледь не з соски відпоює. Ну я і запитую: у чому справа? А Костик мені й розповів, що прийшов з комп'ютера хтось у чорному й сказав, аби без нього не сіпалися. Герич вирішив повозбухати, так той його вирубив одним пасом руки, та так, що Герич і через дві години до тями прийти не міг. Так що головний зараз зовсім не Костик, а цей… У чорному…

      – Почекай, почекай… – дійшло, нарешті, до Товстого. – Як це «прийшов з комп'ютера»?

      – Та не знаю… – досадливо відмахнувся Лисий. – Виліз з екрана й пішов у екран.

      – Оце жарт… – розгублено промурмотав Довгий.

      – Ну гаразд, чого там дарма теревені правити… Поїхали до Коськи. Там вам розкажуть, в яку ціну в Одесі цегла… – Лисий закульгав до буса, дістаючи на ходу з кишені ключі.

      Усі троє поспіхом завантажилися в машину, загуготів дизель, машина не поспішаючи розвернулася на вузькій дорозі і помчала в бік Києва. Тільки за бусом вляглася курява, як з лісу вийшла Інформа, озирнулася по сторонах і подалася узліссям у тому ж напрямку, куди покотив жовтий мікроавтобус з поламаною ручкою, на якій бовтався чорний навісний замочок.

* * *

      Сергійко, Васла та Чипсет чекали на Дроника вже години зо три. Давно переінсталили «вінду» на комп'ютері адміністраторки, Чипсет довідався про розклад усього, СКАЧАТЬ