Канікули для Інформи. Олександр Есаулов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ козирнула адміністраторка незрозумілим, але шикарним терміном.

      – Даруйте? – не зрозумів Чипсет. – Звідки що злетіло?

      – Системна операція під назвою «Віндоз» корпорації «Биллз-Гейтс-Митя-Софа». З котушок. Що не зрозуміло? – сказала адміністраторка і з багатозначним виглядом на обличчі вп'ялася в екран монітора.

      – Зрозуміло. Ага… Добре, я пізніше підійду.

      Антон не витримав, упав обличчям на стіл, і плечі його чомусь задрижали.

      Спантеличений Чипсет здивовано поглянув на колоритну парочку, вийшов з холу, жваво збіг сходами та швидким кроком підійшов до друзів.

      – Щось трапилося. У адміністраторки якийсь Митя Гейтс із Софою Віндоз системно злетіли з котушок! І комп'ютер вимкнений! – Чипсет розвів руками і навіть розгублено знизав плечима.

      – Цікавий садимо гопак… Який Митя? З якою Софою? Що за системні котушки? – розгубився Сергійко. – Хто розповів тобі цю маячню?

      – За комп'ютером адміністраторки сидить якийсь юнак, а адміністраторка мені і сказала… – знову знизав плечима Чипсет.

      – Ну… це… чого тут… У них ця… «вінда» гепнулася… цей… софт… ну… операційна система… чого ще. Треба це… словом, почекати! Зараз її переінсталять і по тому… – заспокоїв усіх Славко.

      – Що зроблять? – остаточно розгубився Чипсет.

      – Переінсталять! Операційну систему! – догадався Сергійко.

      – А-а-а… – полегшено зітхнув Чипсет, – перевстановлять!

      – Авжеж! Я ж це… і кажу: переінсталять…

      Посміялися, тільки якось невесело. Та і чому було веселитися?

      – Не подобається це все мені, – похмуро сказав Сергійко, – замість стежити за підозрюваними, стирчимо тут… І Дроника немає, і комп'ютер завис, а Інформа невідомо де… Не подобається це мені!

* * *

      Лисий підрулив до воріт впритул та посигналив. Сигнал в буса був потужний, Лисий придбав його на розборці старих «БМВ». Сигнал репетував так, що навіть з далеких дерев здійнялися перелякані ворони. Лисий посигналив спеціально: заманулося подражнити Товстого. Минулого разу той дуже розлютився.

      – Чого ти дарма ворон лякаєш? – дорікав він Лисому. – Що, важко вийти з машини й відчинити ворота? Тут слуг немає, а сторонніх очей і вух задосить!

      Тепер Лисий заздалегідь посміхався, уявляючи, як зараз вискочить Товстий і почне репетувати, мабуть, голосніше за сигнал… Проте цього разу з будинку ніхто не вийшов. Лисий посигналив ще раз, двері залишалися зачиненими, тільки з сусіднього будиночка на ґанок вискочив сусід – дід у довгих сімейних трусах – та уважно подивився на машину. Дід погрозив маленьким кулачком і зі злістю плюнув. Лисий захвилювався, вискочив з авто, вибіг на ґанок і вже тут почув приглушений зачиненими дверима лемент Товстого. Побачивши, що двері підперті обрізком дошки, Лисий одразу все зрозумів. Ударом ноги він вибив дошку і прийняв товстуна у свої обійми.

      – Де дівчисько? – запитав він, піднімаючи його за купки.

СКАЧАТЬ