Ворог народу. Генрик Ибсен
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Ворог народу - Генрик Ибсен страница 8

Название: Ворог народу

Автор: Генрик Ибсен

Издательство: OMIKO

Жанр: Драматургия

Серия: Зарубіжні авторські зібрання

isbn: 978-966-03-9532-9

isbn:

СКАЧАТЬ тільки радість!

      Лікар Стокман. Дякую, дякую, друзі мої… Душею радий… О, як утішно бути свідомим, що зробив щось корисне своєму рідному місту й своїм землякам. Ура, Катрін!

      Обіймає її обома руками за шию й крутиться з нею по кімнаті. Фру Стокман кричить і відбивається. Сміх, оплески й крики: «Ура!» на честь лікаря. З дверей висуваються голови хлопчиків.

      Дія друга

      Вітальня в лікаря. Двері до їдальні зачинені. Ранок.

      Фру Стокман(виходить з їдальні з нерозкритим листом, іде до дверей праворуч, що ближче до авансцени, і заглядає). Ти вдома, Томасе?

      Лікар Стокман. Я щойно прийшов. (Заходить). Щось є?

      Фру Стокман. Лист від твого брата. (Простягає йому лист).

      Лікар Стокман. А подивимось. (Розриває конверта й читає). Присланий манускрипт при цьому повертається. (Читає невиразно). Гм…

      Фру Стокман. Що він там пише?

      Лікар Стокман(кладе лист в кишеню). Нічого, тільки каже, що зайде сюди десь опівдні.

      Фру Стокман. Ти вже не забудь і нікуди не йди.

      Лікар Стокман. Так, я можу лишитись удома, я вже закінчив усі вранішні візити.

      Фру Стокман. Мені страшенно цікаво, як він до цього поставився?

      Лікар Стокман. Бачиш, йому, звісно, не може подобатись, що це я, а не він зробив це відкриття.

      Фру Стокман. То значить, і ти цього побоюєшся?

      Лікар Стокман. Ну, суттю, він, звісно, буде радий, ти це сама можеш зрозуміти… Проте… У Петера ще й повсякчасний, проклятий страх, що хтось інший, а не він зробить щось в інтересах міста.

      Фру Стокман. Знаєш що, Томасе, будь великодушний і розділи з ним цю честь відкриття. Хіба не може бути так, що це він навернув тебе на слід?

      Лікар Стокман. Мені це, звісно, однаково, якщо мені пощастить полагодити справу, то…

      Старий Мартен Кийл(висуває голову з дверей у передпокій, допитливо озирається й промовляє з хитрим виглядом і прихованим сміхом). Це… це правда?

      Фру Стокман(іде до нього). Батьку… ви?.

      Лікар Стокман. А… тесть! Здорові були, здорові були.

      Фру Стокман. Заходьте!

      Мартен Кийл. Якщо це правда – увійду, а ні – піду собі.

      Лікар Стокман. Та що таке правда?

      Мартен Кийл. Та ця дурниця з водогоном. Правда це?

      Лікар Стокман. Звісно, правда. А ви звідки вже знаєте?

      Мартен Кийл. Петра забігала, ідучи до школи.

      Лікар Стокман. Невже забігала?

      Мартен Кийл. А… як же!. Вона й розповіла. Я спочатку подумав, що вона хоче обдурити мене. Але цього від неї не можна сподіватись.

      Лікар Стокман. Як ви це могли навіть подумали?

      Мартен Кийл. Ніколи не можна звіряти ні на кого. Обдурять раніше, ніж здогадаєтесь про це. Ну, то це, виходить, правда?

      Лікар Стокман. Розуміється, правда. Сідайте ж, тестю. (Показує СКАЧАТЬ