Ворог народу. Генрик Ибсен
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Ворог народу - Генрик Ибсен страница 6
Название: Ворог народу
Автор: Генрик Ибсен
Издательство: OMIKO
Жанр: Драматургия
Серия: Зарубіжні авторські зібрання
isbn: 978-966-03-9532-9
isbn:
Фру Стокман. Не знаю. Мені це не подобається.
Петра. Але ж, мамо, мені здається, що це просто дико з твого боку.
Фру Стокман. Так, дуже може бути… Тільки мені не подобається. Принаймні, не в мене вдома.
Петра. І вдома, і в школі стільки неправди. Удома треба мовчати, а в школі – брехати дітям.
Капітан Горстер. Ви примушені брехати?
Петра. А ви що думали? Доводиться ж учити їх багато дечого такого, у що самі ми не віримо.
Білінг. Так, це безперечно.
Петра. Коли б я мала засоби, то я відкрила б свою власну школу, і в мене все було б інакше.
Білінг. Та що там засоби…
Капітан Горстер. Слухайте, фрекен Стокман, коли ви справді про це думаєте, то ви легко могли б це зробити в мене. Старий, великий будинок мого батька стоїть майже порожній. У нижньому поверсі дуже велика їдальня…
Петра(сміється). Дуже, дуже вам дякую, але з цього нічого не вийде.
Говстад. О, ні! Фрекен Петра, я гадаю, ймовірніше, перейде до нас, до тих, що працюють у газеті. А, до речі, чи встигли ви переглянути те англійське оповідання, що ви обіцяли перекласти для нас?
Петра. Ще ні, але ви отримаєте його, коли треба.
Лікар Стокман виходить зі своєї кімнати з розкритим листом у руках.
Лікар Стокман(розмахуючи листом). Ну, можете мені повірити, коли я скажу, що в нас у місті буде новина.
Білінг. Новина?
Фру Стокман. Яка це новина?
Лікар Стокман. Видатне відкриття, Катрін.
Говстад. Відкриття?
Фру Стокман. І ти його зробив?
Лікар Стокман(ходить по кімнаті). Авжеж, я. Ну, нехай тепер приходять, як вони роблять, і кричать, що це все вигадки божевільної й безглуздої людини. О, коли б це Петер був тут! Так, от тепер бачиш, що ми, люди, ходимо й міркуємо часом, як справжні сліпі кроти.
Говстад. Що ви цим хочете сказати, пане лікарю?
Лікар Стокман. Здається, усі ми тої думки, що наше місто – дуже здорова місцевість?
Говстад. Так, це відома річ.
Лікар Стокман. Навіть надзвичайно здорове місце – таке, що його цілком щиро можна рекомендувати й хворим, і здоровим людям.
Фру Стокман. Але, любий Томасе…
Лікар Стокман. Ми так і рекомендували й розхвалювали його. Я й сам писав і у «Народному Віснику», і у брошурах.
Говстад. Авжеж. Ну й що?
Лікар Стокман. Цю водолікарню називають головною артерією міста, його життєвим нервом, і біс його знає, як ще.
Білінг. Тріпотливим серцем міста, в урочисту хвилину дозволив я собі…
Лікар Стокман. Авжеж, і ще всяково. А чи знаєте ви, що направду являє собою ця величезна, розкішна, розхвалена лікарня, що коштувала таку силу грошей, – чи ви не знаєте?
Говстад. Ні, що ж вона таке?
Фру Стокман. СКАЧАТЬ