Ворог народу. Генрик Ибсен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Лікар Стокман. Еге, можу сказати, Катрін, що я справді попрацював таки. Але мені бракувало потрібного приладдя, і я послав зразки і питної, і морської води до університету, щоб мати хімічний аналіз.

      Говстад. І оце ви його отримали?

      Лікар Стокман(показує лист). Ось він. Констатовано присутність у воді гнилявих речовин і бактерій у величезній кількості. Вона абсолютно шкодить на здоров’ю і якщо всередину вживати, і зовні.

      Фру Стокман. Яке щастя, що ти вчасно дійшов цього!

      Лікар Стокман. Еге, ти цілком справедливо це можеш сказати.

      Говстад. Що ж ви тепер маєте робити, пане лікарю?

      Лікар Стокман. Рятувати, видима річ.

      Говстад. То це ще можливо?

      Лікар Стокман. Треба. А ні – то водолікарня не буде працювати й загине. Але боятися цього немає потреби. Для мене цілком ясно, що треба зробити.

      Фру Стокман. Любий Томасе, і ти все це таїв від нас?

      Лікар Стокман. А то як же? Бігти містом і всім розголошувати про те, чого я й сам ще не був певен? Дуже дякую. Я не божевільний.

      Фру Стокман. Але навіть нам тут удома…

      Лікар Стокман. Ні одній живій душі. Завтра вже можеш забігти до борсука…

      Фру Стокман. Ну, Томасе…

      Лікар Стокман. Добре, добре… нехай буде – до дідуня. Тепер старий матиме з чого дивуватися. Він думає, що в мене з головою не все гаразд. Та й не один він так думає, я вже помітив це. Ну, тепер добрі люди побачать… Так, побачать… (Ходить і тре руки). І що тоді здійметься в місті, Катрін! Ти собі й уявити не можеш. Адже доведеться переробляти всю водогінну сітку.

      Говстад(підводиться). Усю водогінну сітку?

      Лікар Стокман. Авжеж. Зрозуміло. Приймач лежить занадто низько. Його треба перенести й поставити далеко вище.

      Петра. Отже, ти мав рацію!

      Лікар Стокман. Еге, ти пам’ятаєш це, Петро? Я їм писав, коли вони заходжувались коло будівлі. Але тоді ніхто не хотів і слухати мене. Ну, й покажу ж я їм тепер, нехай начуваються! Я вже написав доповідь у Курортну Управу. Вона в мене лежить уже готова цілий тиждень… Я сидів і чекав тільки на це. (Показує на лист). Тепер я її відішлю. (Іде до себе в кабінет і вертається з паперовим пакунком). Подивіться, аж чотири дрібно списані аркуші. Листа прикладено також. Газету, Катрін. Знайди у що загорнути. Гаразд… а тепер віддай це їй… (тупає ногою)… ну, їй, ну, як її там, чорт знає. Віддай дівчині, нехай зараз же занесе до бурмістра.

      Фру Стокман бере пакунок і виходить через їдальню.

      Петра. Як ти думаєш, тату, що скаже дядько Петер?

      Лікар Стокман. Що він скаже? У всякому разі він повинен тільки радіти, що така важлива істина випливла наверх.

      Говстад. Дозвольте мені пустити в «Народному Віснику» маленьку замітку про ваше відкриття?

      Лікар Стокман. Буду тільки дуже вдячний.

      Говстад. Бажано, щоб людність була поінформована про це, і що швидше, то краще.

СКАЧАТЬ