Ворог народу. Генрик Ибсен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Колись у майбутньому?

      Бурмістр. Він, звісно, усміхнувся на мою гадану марнотратність. Скажи, чи завдав ти собі труда подумати, скільки все те, що ти пропонуєш, може коштувати? З тих відомостей, що я маю, усе стане, мабуть, у кілька сотень тисяч корон.

      Лікар Стокман. Невже так багато?

      Бурмістр. Так, а потім найгірше; на роботу треба буде щонайменше – два роки.

      Лікар Стокман. Два роки, кажеш? Аж два роки!

      Бурмістр. Щонайменше. А що ми цей час будемо робити з курортом? Закриємо його? Звісно, доведеться. Ти може сподіваєшся, що хтось до нас зазирне, коли підуть чутки, що наша вода шкодить на здоров’я?

      Лікар Стокман. Так, Петере, але ж вона дійсно шкодить.

      Бурмістр. І все це тепер, саме тепер, коли наш курорт починає йти вгору! В інших, сусідніх містах також є деякі дані, щоб улаштувати в себе курорти. І як тобі здається, чи не вживуть вони всіх заходів, щоб повернути до себе хвилю приїжджих? Так, це безперечно. А ми стоятимемо на місці й примушені будемо напевне закрити водолікарню, що так дорого нам коштувала. Отже, ти руйнуєш своє рідне місто.

      Лікар Стокман. Я руйную?

      Бурмістр. Авжеж, якщо воно має перед собою щось таке, що можна назвати майбутнім, то тільки завдяки курортові. Ти розумієш це так само добре, як і я.

      Лікар Стокман. Але що, ти гадаєш, тепер треба робити?

      Бурмістр. З твоєї доповіді я не переконався, що умови водопостачання такі небезпечні, як ти їх змальовуєш.

      Лікар Стокман. Вони навіть ще гірші, розумієш? А надто будуть улітку, коли буде тепло.

      Бурмістр. Як і раніше казав, я гадаю, що ти дуже перебільшуєш. Досвідчений лікар повинен знати, яких тут треба вжити заходів, повинен розуміти, що треба запобігти шкідливому впливові, і якщо він цілком безсумнівно виявився, паралізувати його.

      Лікар Стокман. Так. Що ж далі?

      Бурмістр. Водопостачання водолікарні вже є. Це факт; отже, з ним треба рахуватись, як із фактом. Дуже можливо, що директори колись не відмовляться обміркувати, у який спосіб (якщо будуть грошові пожертви), – можна буде зробити деякі потрібні поліпшення.

      Лікар Стокман. І ти гадаєш, що я колись погоджусь на таку підлоту?

      Бурмістр. Підлоту?

      Лікар Стокман. Так, це підлота, брехня, обдурювання, злочин, чистий злочин проти людности, проти цілого суспільства!

      Бурмістр. Як я вже сказав раніше, я зовсім не переконався, що справді загрожує якась небезпека.

      Лікар Стокман. Ні, таке переконання в тебе є. Та інакше й не може бути. Моя доповідь надзвичайно точна й цілком переконує. Я це знаю. І ти це знаєш дуже добре, тільки не хочеш признатися. Це ж ти тоді наполягав на тому, щоб будинок водолікарні й водогін розташувати там, де вони тепер. І тепер це саме, ця твоя клята помилка не дозволяє тобі признатись!.. Ти думаєш, я не розкусив тебе?

      Бурмістр. А якщо б навіть і так? Може, я трохи занадто гостро ставлюсь до своєї репутації, але ж і це в інтересах СКАЧАТЬ