Мелодія кави у тональності кардамону. Наталія Гурницька

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ п’ять кроків.

      Як зайвий баласт, Адам відразу викинув з голови всі думки про Анну, та незабаром із подивом зрозумів, що йому хочеться побачити її ще раз. Особливого значення цьому бажанню не надав. Воно було настільки миттєвим та невиразним, навіть смішно його аналізувати. Така невинна дівчинка у його спосіб життя не вписувалася. Вплутав би її у щось надто скандальне, а робити їй кривду не хотілося. Зрештою, у нього і без цієї панни проблем не бракує. Не надто легка та спокійна зима минула,[12] не особливо зачепивши його та родину, проте він мусив виїхати з ними на декілька місяців до Львова, і тепер серйозно замислився над тим, щоб невдовзі побудувати будинок ще й там. За сприятливих умов можна розпочати будівництво вже цього року, наступного завершити якусь частину робіт, потім вивершити зовнішнє оздоблення, взятися за внутрішнє… Добре, що тепер у нього є цей будинок у Жовкві. Від його продажу можна отримати непогані гроші.

      Розділ 6

      З того часу, як Анна востаннє бачилася з Адамом, проминуло два місяці, і вона майже вмовила себе не думати про нього. Припинила виглядати, не стежила з вікна і навіть не знала, чи є він у Жовкві. Він так дивно повівся з нею, а тоді зник. З жодною панною свого кола не дозволив би собі такого, але вона теж не дівка йому якась і непристойних вибриків терпіти не мусить. Шкода лише, що понавигадувала собі невідомо чого, сама в те повірила і сама тепер мучиться докорами сумління. Насправді ж здався він їй тисячу років. Жила без нього раніше – житиме і тепер. І взагалі – він надто старий для неї. Хіба у неї хлопця нормального нема?

      Добрих намірів вистачило до наступного візиту Адама до них додому.

      Цього разу він прийшов десь по обіді й знов, як тоді, нікого, окрім неї, вдома не застав. Тітка з молодшими дітьми ще не повернулася від родини, яка мешкала в Куликові,[13] вуйко Павло поїхав у справах до Львова, старші діти бігали десь поза хатою, а Анна, користаючи з рідкісної нагоди відпочити від усіх, сиділа на лаві, підібгавши під себе ноги, і читала книжку.

      Почувши стук у двері, неохоче підвела голову. Нема комусь що робити, от і вештається по хатах. Про Адама й не згадала. Не лише припинила виглядати, але переконала себе в тому, що ніколи не зустрінеться з ним.

      Підвівшись, Анна відклала книжку, підійшла до дверей, натиснула на клямку і… відчула, як від страху в неї підкошуються ноги. Адам? Тут? Знову?

      На якусь частку секунди втратила контроль над собою і мало не зачинила двері у нього перед носом, проте вчасно спам’яталася і впустила досередини.

      – Сьогодні вже не виганятимеш мене? – усміхнувшись, запитав він. – Конче маю поговорити з твоїм вуйком.

      Анна якось непевно хитнула головою. Мала б сказати, що вуйка нема вдома і що чекати на нього марно, проте чомусь не змогла промовити й слова. Стояла, враз оніміла, і навіщось стискала рукою клямку.

      Адам уважніше придивився до дівчини. Плавний вигин СКАЧАТЬ