Мелодія кави у тональності кардамону. Наталія Гурницька

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ усе минеться… Обов’язково минеться.

      Не минулося. З кожним наступним днем Анні дедалі дужче подобався саме цей чоловік – його постава, зосереджений погляд чорних очей, впевнена манера поводження, те, що вона майже нічого про нього не знає, а ще присутність дуже близько й одночасно дуже далеко від її життя. Це почуття нічим їй не загрожує. Просто її уява отримала необмежений простір для фантазій, романтичних мрій та припущень, а до реального життя це почуття не має жодного стосунку. Їй ніколи не привернути його увагу. Може, саме це і вирізняє Адама серед інших чоловіків, які тепер надто легко підпадають під її чари. Недосяжне не лише приваблює, але й здається бажаним. Минеться.

      Анна навіть не помітила, як за кілька зимових місяців захопилася цим чоловіком настільки, що й не зважала на свої стосунки з Маркіяном. Не розірвала їх, але й не особливо переймалася ними. Уже навіть не вибудовувала собі жодних планів на спільне з ним майбутнє. Те, що відбувалося з нею у реальному житті, перестало її цікавити, і вона тепер жила у своїх мріях та фантазіях. Сховавшись за фіранкою, з незрозумілою тугою дивилася на те, як Адам йде вулицею, як вітається чи розмовляє зі знайомими, як їде кудись кінно, і відчувала, що він стає неприпустимо їй необхідним. А якщо дозволити собі випадково опинитися біля нього на вулиці? Як він поставиться до того? Може, вона зауважить у його поводженні щось таке, що іноді помічає у поводженні інших чоловіків? Може, навіть сподобається йому? Ні, це не жарти. Чоловік із таким становищем, як у нього, хіба побавиться з такою дівчиною, як вона, а потім залишить. Уже одна з їхньої родини поплатилася за любов до нього.

      Серце її наполохано стиснулося від самої думки про таке, і Анна вкотре дала собі слово забути Адама. Проте вже наступного дня, ще здалеку помітивши його, знов підходила до вікна. Вмерла б зі сорому, якби хтось здогадався, навіщо вона стоїть тут. Й сама до ладу не розуміла, чого їй хочеться насправді – побачитися з ним чи ніколи не потрапляти на очі. Можливо, рання весна забиває їй памороки, а може, вона вигадала собі це божевільне кохання, сама повірила у нього і тепер не може позбутися. Нехай усе завершиться, ще й не розпочавшись. Жила ж вона без Адама раніше, то невже не проживе зараз?

      Розділ 5

      Того весняного ранку Анна, поснідавши разом із усіма, заходилася готувати обід. Удягнула поверх домашньої сукні чистий фартух, розправила акуратно відпрасовані складки, витягнула з комірчини борошно і, щоб просіяти його, відсипала трохи у сито. Добре, що сьогодні ніхто не заважатиме їй ліпити вареники. Діти, користаючи з погожого весняного дня, побігли бавитися на вулицю, тітка пішла у справах на Ринкову площу, а вуйко щось робить у пекарні. Година спокою гарантована.

      Коли гримнули вхідні двері, Анна невдоволено насупилася, проте не озирнулася. Напевно, з пекарні повернувся вуйко Павло. Цікаво, чому він не зачиняє за собою?

      Вона знов насипала трохи борошна у сито, але несподіваний протяг СКАЧАТЬ