Гроші, Куба і література. Олег Галетка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ леді, вибачте мою нахабність, але так справи не робляться. Вам не потрібно зустрічатися. Я наполягаю на цьому, категорично. Я оформлю всі папери з вашим юристом, але ваша присутність небажана.

      – Чому?

      Суриков надув щоки, замахав маленькими ручками, намагаючись жестами підсилити своє обурення нерозсудливістю Віолети.

      – Тому що це його витвір, це його чадо. Не можна, щоб автор із вами зустрічався, це…

      – Ви боїтеся, що він почне згодом мені погрожувати? Соломахін напружився.

      – Я не знаю, люди непередбачувані. Я не розумію, навіщо вам із ним зустрічатися?

      – Мені цікаво подивитися на людину, яка написала ці рядки, він неначе я. Звичайно, не зовсім, але багато моментів майже списані з мене.

      – Юна леді, це все літературні прийоми, узагальнення образу. Люди самі приміряють учинки героїв на себе, і чим більше таких подібностей, тим більше їм подобається твір. Йому вдалося описати свого героя саме так, що це зачепило вас. Йому плюс в умінні створювати персонажів, але та героїня – це не ви. І він вас не знає!

      – Я хочу його бачити!

      – Я можу дати вам його ім’я, зайдіть в «Однокласники», подивіться на нього, можете навіть поспілкуватися, але реальне знайомство категорично небажане!

      – Тоді я відмовляюся.

      Ігор Вікторович, слухаючи діалог дочки з редактором, був на боці останнього. У словах товстуна була раціональна зернина, чим менше вони знають одне про одного, тим менше шансів, що виникнуть якісь проблеми. Але зараз розмова зайшла в зовсім інше русло. Якщо дочка відмовиться від участі, то Соломахін знову залишиться ні з чим. Знову та сука, колишня дружина, скаже, що який він, у біса, батько, якщо не зміг організувати для доньки обіцяний подарунок. На це Соломахін не міг піти.

      – У чому проблема? – подав голос Ігор Вікторович.

      Редактор і дочка опустили голови, немов бешкетники, яких застукав вихователь.

      – Це не правильно, – видавив із себе Суриков.

      – Ви боїтеся за безпеку моєї дочки – це раз, із цим я згоден. Чи є ще вагомі причини, щоб заборонити зустріч?

      Веніамін Павлович знизав плечима.

      – Якщо я візьму її безпеку на себе й ви не будете відповідати за це, зустріч можна організувати?

      – Зрозумійте, – почав редактор. – Це абсурдно, ми не диван і не мобільний телефон купуємо, ми купуємо інтелектуальну власність. Навіщо зайвий раз наступати людині на мозолі?

      – Тоді зустріч буде! – поставив крапку Соломахін.

      Суриков важко зітхнув і підняв свої маленькі долоньки догори, демонструючи капітуляцію.

      – От і домовилися! Віолето, ми зараз будемо обговорювати цифри й нудні речі, тому ти можеш бути вільна, – Соломахін усміхнувся дочці.

      Та кивнула, підхопила зі столу свою сумочку й залишила чоловіків.

* * *

      Вася завжди багато пітнів. Спочатку в дитячому садку, потім на уроках фізкультури в школі, потім в інституті. Він звик пітніти. Але особливо він пітнів при спілкуванні з дівчатами. Таке СКАЧАТЬ