Живі книги. Міла Іванцова

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Віктор, розраховуючись за столиком з Анею, попросив викликати для нього таксі до Хрещатика на чотирнадцяту тридцять – мав там якісь справи.

      Потім, уже біля бару, у його руках знову звідкись виникла невелика металева трубка, що миттю перетворилася на довгу паличку, кінчиком якої він торкнувся краю першої сходинки. Амалія, що стояла поруч, не наважилася підтримати його на сходах, а тільки нерішуче озирнулася на дівчат за барною стійкою. Ті синхронно всміхнулися, а Віра впевнено махнула рукою вслід, і цей жест, певне, мав означати, що чоловік і сам непогано дає собі раду.

      Жінка знизала плечима й пішла слідом за сліпим, усвідомлюючи нелогічність ситуації, а надто коли Віктор спустився сходинками до вхідних дверей, відкрив їх і відступив убік, пропускаючи даму.

      Машини досі не було, вони стояли в затінку біля кав’ярні і не поспішали прощатися. Навколо ворушилося напоєне сонцем місто, у пилюці сварилися за шматочок мотузки горобці, схожий на бомжа кудлатий запилюжений дідуган важко шкутильгав від ринку, ніби «сам у собі», байдужий до інших про явів життя довкола. Амалія затримала погляд на ньому, зітхнула й промовила:

      – Дивак цей пан Юрій… Так розхвилювався, розповідаючи, здивував мене не на жарт, а коли зателефонували з роботи, то немов його підмінили: миттєво замкнувся, немов застібнувся на всі ґудзики, попросив вибачення і зник.

      – Так. Не без того… Може, ще й пожалкує про свою відвертість, – не дуже весело всміхнувся Віктор, механічно постукуючи паличкою по краю тротуару.

      – Чому це?… А що ви думаєте про його розповідь? Чи про нього самого? Він направду пережив ці містичні події, ці хвилювання чи вигадав усе?

      – Заради кави із запіканкою? – хмикнув Віктор, ніби вгадавши думки Амалії.

      – Чізкейка, пардон! – всміхнулася вона.

      – Та один чорт – сирник, запіканка, лінивий вареник! Солодке і з сиру! Письменниця мала б здогадатися, що самотнього чоловіка не назва вабить, коли йдеться про їжу! Бо вдома ж ніхто цим не погодує!

      От якби таку акцію започаткував ресторан української кухні, що тут неподалік, я б і сам ходив туди розповідати байки за обід!

      Амалія навіть розгубилася від такої заяви і про її «статус», і про сутність самотнього чоловіка… Вона не втямила, чи то був жарт, чи направду вирвалося щось несподіване для неї з глибини чоловічої незрозумілої душі. Скориставшись тим, що чоловік її не бачить, а ніби дивиться кудись удалину повз неї (таким був поворот його голови), пройшлася поглядом по ньому з голови до ніг і назад, заскочена думкою, як цей немолодий, але стрункий та охайний чоловік існує сам-один у непростому навіть для зрячих світі. А що він не має дружини, то і так було ясно – у жінок зазвичай спрацьовує інтуїція, особливо у тих, хто шукає пару. Хоча наразі це був не той випадок.

      Розмова на цьому ніби спотикнулася, обоє відчули певну незручність. Та за мить біля пари, що стояла на краю тротуару, пригальмувало СКАЧАТЬ