Жесть. Сашко Ушкалов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ бачили, щоб у неповнолітніх було стільки целюліту? «Ну, в житті всяке бува», – відповіли йому американці й теж погодились. З росіянами, попри відсутність потреби користатися гугл-транслейтом, не зрослось. Ті почали вимагати копії паспортів моделей, тому залишились без видовища…

      Результати перевершили всі сподівання. За перший місяць на Сявин інтернет-гаманець крапнуло 950 баксів. Наступний місяць був удвічі прибутковіший. Сява не міг натішитись і, нарешті, почав ловити від роботи кайф. Так тривало аж до травня.

* * *

      Обідню перерву олігарха Корчагіна назвати вдалою було важко.

      – Натусік, – прохрипів він секретарці, яка ввійшла до його кабінету, – дай щось, щоб мені стало краще…

      – Вам погано, Ілля Петрович? – затремтіла секретарка, знаючи, що в шефа ніколи не було проблем зі здоров’ям.

      – Мені дуже погано, – хапаючи ротом повітря, кивнув той, – я б сказав… хуйово…

* * *

      Вечір олігарха так само був не з приємних.

      – Ольга Павлівна, – стартував він з порога на тещу, щойно опинився на ґанку її помешкання, – скажіть, вам чогось у цьому житті не вистача?

      – Ілюша, – виставила вперед обидві долоні теща, – по-перше, не кричи на матір своєї дружини, а по-друге, чого це ти довбеш мене філософськими питаннями?

      Корчагін осікся. Ніде правди діти, теща, колишній заводський бухгалтер, рідко коли лізла за словом у кишеню.

      – Ольга Павлівна, давайте начистоту, – уже спокійніше почав Корчагін. – Те, що ви зараз почуєте, як мамі моєї дружини, може вам не сподобатись…

      – Ти зраджуєш Мариночку? – звела брови теща.

      – Ні… – позадкував Корчагін. – Просто я дивлюсь в інтернеті все, що мені хочеться…

      – Ілюша, я тебе не зовсім розумію… Усе нормально, ти здоровий?

      – От і я, – мовив Корчагін, – не дуже вас розумію. Вам що, грошей мало? Чи це у вас вікове?…

      – Послухай мене, Ілюша, чого це ти думаєш, що я буду терпіти твоє хамство?

      – А чого це я, – схопився за голову Корчагін, – на сайті, де всякі там… показують себе за гроші, раптом бачу свою тещу?

* * *

      – Знайди і скинь цього гівнюка з Ай-Петрі… – просичав Корчагін у слухавку, говорячи з начальником своєї спецслужби.

      Карета швидкої з тещею на борту саме відчалювала від будинку. Сіялась мжичка. Корчагін глянув у приморські небеса – вони були вологі й непроглядні, як скло його джипа.

      – Слухай, – спитав він того-таки начальника, набравши його хвилин за сорок, – ви його ще не скинули?

      – Ні, – відповів начальник захекано. – Оце якраз тягнемо підараса на зубець. Ще метрів тридцять.

      – Значить так, – видихнув Корчагін, – не треба його кидати.

      – Шеф, а шеф, – заканючив начальник, як трирічний пацан, – ну давай його скинемо.

      – Ні, – відрубав Корчагін.

      – Ну добре, – зітхнув начальник. – А що з ним робити?

      – Дайте СКАЧАТЬ